Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Володимир Олексюк — філософ з українською душею

Березень 13, 2013 | Коментувати | Переглядів: 2 738

До 100-річчя від дня народження доктора філософських наук Володимира Олексюка

Володимир Ілліч Олексюк – один із багатьох українських діаспорних науковців, про якого майже не знають в Україні. Протягом усього свого життя він вірив у те, що день, коли його твори читатимуть на рідній землі, настане.

Народився Володимир Олексюк 25 січня 1913 року в селі Шешорах, у родині Іллі та Параски (з дому Слижуків) Олексюків, яка була шанованою у селі. Батько Ілля був грамотним чоловіком —солтисом, чудово грав на скрипці, керував церковним хором, який виконував складні духовні твори Бортнянського, Леонтовича. Його дружина Параска була доброю господинею, всьому давала лад. Вони виховували п’ятеро дітей: Володимира, Марію, Анну, Миколу та Олександру. Батько все робив для того, щоб діти вчилися і отримали освіту.

Дочка Марія закінчила Коломийську гімназію, працювала вчителькою у селі Прокураві. Вона брала участь в національно-визвольній боротьбі за незалежність Української держави і була засуджена комуно-більшовицькою владою, реабілітована 1992 року (посмертно).

Дочка Олександра вчилася у Косівському училищі декоративно-прикладного мистецтва, працювала вчителькою Шешорської школи. Її знають на Косівщині як поетесу і композитора Олександру Василащук.

Анна та Микола також отримали середню освіту і в повоєнний час працювали вчителями.

Володимир був найстаршим у сім’ї. Після навчання у школі опанував професію столяра, потім у Коломиї здобув фах учителя, а згодом вивчав філософію у Львівському університеті. У червні 1941 року отримав диплом магістра філософії.

30 червня 1941 року Володимир разом із однодумцями брав участь у народних зборах на площі Ринок у Львові, на яких було урочисто проголошено Акт відновлення Української держави. Він з болем згадував про беззаконня, яке чинили більшовики перед Другою світовою війною у тюрмі на вул. Лонцького.

Під час війни Володимир Олексюк працював у Львові, вів підпільну роботу з розбудови Української держави. В 1944 році змушений був емігрувати на Захід, як і тисячі свідомих українців, щоб там, у діаспорі, вижити і прислужитися своєму народові.
Продовжував вивчати філософію в університетах Фрайбурга і Нью-Йорка. Докторську ступінь здобув у 1967 році, в університеті Східної Флориди, за дисертацію «Метафізична дійсність різниці між суттю та існуванням буття», займався науковою діяльністю. З 1970 року проживав у Чикаго.

Володимир Олексюк був діяльним у громадській праці, очолював Українське католицьке академічне об’єднання «Обнова», був дійсним членом Товариства католицьких філософів Америки (Вашингтон), Міжнародного Товариства філософів-метафізиків (Лондон), Товариства філософів ім. Жана Марітена (Рим).

Філософ з Косівщини є автором праць: «Томізм. Християнська філософія св. Томи з Аквіну», «До проблем доби обману мудрости», «Основи реалістичної (аристотелівсько-томістичної) філософії», присвячена 1000-літтю Хрещення Руси-України. Володимир Олексюк опублікував більше 30 статей філософського змісту в різних періодичних виданнях.

Хоч основні наукові праці вченого присвячені дослідженню філософії томізму, проте сенс свого життя він вбачав у тому, щоб, поринувши думкою в глибини духовності свого народу і християнсько-божественну вічність, зрозуміти власну суть як українця, послужити для добра української нації. «Українська тисячолітня християнська нація є однією з найбільш благородних, дуже щирою і добродушною на цій землі. Це означає, що тільки мудрий провід — як церкви, так і держави — може забезпечити правдиву свободу народові та його суспільну соціальну справедливість», — стверджував філософ.

В.Олексюк дуже поважав Папу Римського Іоанна Павла ІІ, активно з ним листувався.

Мудрість філософа дозволила йому передбачити крах соціалістичної системи ще в 1970 році: «Якщо мірилом всякого розвитку людського життя у світі є вільна думка, вільна ініціатива у сфері душевно-природно-фізичного, — писав він, — то обов’язково всякий тоталітарний режим, скоріше чи пізніше, приречений на самознищення. День такого самознищення жде Московську комуністичну імперію».

Науковець підтримував зв’язки з Україною через листування з сестрами. Тож не дивно, що КДБ переслідувало рідних ученого, особливо сестер Марію та Олександру.

У 1990 році, будучи вже хворим, він написав листа з проханням відвідати його в Америці, бо сам, за станом здоров’я, не міг приїхати на рідну землю.

У квітні 1991 року я відвідала свого вуйка Володимира у Чикаго. Ми говорили про все на світі, співали українських пісень, підготували запис-звернення до рідних і близьких в Україні. Вуйко дуже просив перевезти в Україну його найцінніший скарб –філософські праці, щоб Батьківщина знала і не забувала свого сина.
Я привезла примірники трьох його наукових праць і передала їх у Національну наукову бібліотеку ім. Вернадського, бібліотеки Київського університету ім.Т.Шевченка, Львівського університету ім. І.Франка.

Науковою діяльністю Володимира Олексюка зацікавився доктор філософських наук, професор, завідувач відділу філософії релігії Інституту філософії АН України Анатолій Миколайович Колодний. У науково-теоретичному часописі «Філософська і соціологічна думка» (№10,1992 р.) була опублікована стаття А.М.Колодного «Філософ з українською душею» та уривок із праці «Метафізична дійсність різниці між суттю та існуванням буття». Цей часопис я переслала вуйкові Володимиру. Він був дуже радий, що його працями зацікавились і що став відомий в Україні.

В одному з листів (2.03.1993р.). писав: «Вітаю тебе, всіх рідних та всю Україну з нарешті незалежною Державою! Але все має свій кінець. Не знаю, як довго доведеться ще жити на цьому світі, жаль тільки, що я не в силі відвідати усю родину у рідних Шешорах. А то, якби міг, то вже завтра був би в літаку до Києва, а звідти — до Шешор. Дай, Боже, щоб хоч Україна удержалась самостійною! Бог дасть, що Україна виграє!».

30 вересня 1993року Володимир Олексюк відійшов у вічність. Та його праці отримали нове життя. У 1996 році у видавництві «Соборна Україна» вийшла книга «Християнська основа української філософії» (вибрані твори). Це перше видання із серії «Мислителі української діаспори». Упорядкування здійснили А.Колодний та Л.Филипович, спонсорувала — дружина В.Олексюка пані Маргарет.

Хоча прах Володимира Олексюка покоїться у чужій американській землі, та душа його витає над рідним краєм. За його проханням, на пам’ятнику сестри Марії є і його фотографія та слова, які він заповів написати: «Він був той, що знаходився у вічній Правді Того, Хто Є».

Галина БРАТІВНИК,
племінниця В.Олексюка,
с. Шешори.

Примітка:
Томі́зм (від лат.Thomas — Хома) — учення у схоластичній філософії і теологіїкатолицизму, засноване Томою Аквінським. Доктрина томізму виступає не стільки вченням про догмати віри, скільки вченням про способи збагнути це вчення за допомогою розуму. Сучасний томізм є теологічною інтерпретацією новітнього природознавства, спробами з’єднати учення Томи Аквінського з філософськими ідеями Іммануїла Канта, Ґеорґа Геґеля, Едмунда Гуссерля, Мартіна Гайдеґґера й ін.
Вікіпедія.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.