21 грудня 2010 року Україна і українська діаспора в Канаді відзначили 100-літній ювілей Івана Боднарчука, який відійшов у вічність 1990 року, на 80-му році життя.

У селі Шешорах свого часу він працював учителем української мови, диригентом сільського хору «Просвіти». Тому під час відзначення 130-річчя Шешорської школи згадували й Івана Боднарчука. Його дочка Надія Іванишин (Боднарчук) поділилась спогадами про свого батька, про своє тяжке дитинство, адже тато емігрував за кордон, а маму вивезли в Сибір. Не судилось їм більше зустрітися. Як найдорожчу реліквію донька береже листи від батька, а пам’ять про нього живе в серцях онуків, правнуків і його учнів, які живуть у Шешорах.

Я пам’ятаю його уроки української мови, скрипку, яка супроводжувала його все життя. Прекрасним скрипалем був і його онук Василь, учитель музики Шешорської школи, який передчасно відійшов у вічність.

За часів незалежності України творчістю І.Боднарчука зацікавились науковці, працівники Академії наук України. У 1996 році наш земляк Федір Погребенник, лауреат премії імені Т.Г.Шевченка видав книжку «З Україною в серці». Професор Тернопільського університету Петро Сорока написав про творчість І.Боднарчука «Літературний портрет». У 1999 році науковці Чернівецького державного університету імені Ю.Федьковича доктор наук Іван Руснак і кандидат наук Світлана Романюк видали книжку «Іван Боднарчук. Життя і педагогічна діяльність». Багато науковців, вивчаючи літературну спадщину І.Боднарчука, захистили дисертації.

14 грудня 2010 року в Будинку вчителя у м. Києві за сприяння Академії наук України, Київського університету ім. Бориса Грінченка, Чернівецького університету ім. Ю.Федьковича та педагогів м. Києва, відбулась наукова конференція з відзначення 100-річного ювілею І.Боднарчука. Її організатором була уродженка села Шешорів, доктор педагогічних наук, професор Київської академії мистецтв та Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка Ольга Олексюк, ведучим — Іван Руснак, професор Чернівецького університету ім. Ю.Федьковича. На конференції з доповідями виступили кандидати наук: Віра Науменко, Наталія Багрянець, Світлана Романюк та ін. У святковому концерті взяли участь соліст оперного театру Андрій Масляков і бандуристка Ірина Рівник. Звучали улюблені пісні І.Боднарчука «Чуєш, брате мій», «Ой, гай, мати».

Учасники конференції вирішили щорічно відзначати творчу діяльність українського письменника, педагога, громадського діяча, який усе своє життя віддав служінню українському народу, рідній мові, пісні, культурі, — Івана Боднарчука.

У його творчій спадщині 12 книжок, підручники для початкової школи, повісті, оповідання, новели, які прищеплюють українцям любов до рідної мови, формують їх національну самосвідомість і гідність, виховують синів і дочок українського народу на кращих історичних надбаннях і традиціях.

На дві землі розбите серце —
Його любов — на два світи.
І слово чисте, як озерце,
Живуть пісні його й книжки.
Учителю!
Ви — пісня українська в чужині,
І рідна мова — місія свята.
Це крик душі, неначе журавлі,
Що їхній спів нам сльози наверта.

Вже емігрантів п’ята хвиля
З торбами їде по світах.
Там «рідні школи», пісня мила,
Та й цьому з часом буде прах!

Хрести камінні почорніють,
У пам’яті міліє слід.
Там чужина і серце мліє,
Закам’яніє, наче лід.

Лише Стефаник з журавлями
І ваша пісня — не помруть.
Із почорнілими хрестами
На Україну в гості йдуть.

Літа. Роки. Вже сотня літ…
Канада — Україна.
Вас пам’ятають у ці дні
Шешори і родина.

А вічна пам’ять між світами
Мурує пам’ятник один.
Живий в словах, в піснях ти поміж нами –
Великої Вкраїни син!

Олександра ВАСИЛАЩУК,
с. Шешори.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *