Шануй…. Матір свою, — добре тобі буде і довго житимеш на землі.
Заповідь Божа
Сидить бідна мати біля вікна, дивиться в голубе небо тай питає Бога:
– Як там мій синочок ?
Чи не голодний, чи не худий, чи не змерз в таку заметіль?
А Бог відповідає:
Живий і здоровий, тільки забув про тебе він зовсім.
Не може бути такого, щоб син … мене..рідну матір забув, не згадав!
Так і вмру я сама самісінька. Тай ніхто не згадає, якщо вже рідний син забув, що я існую. Виростила його, леліяла, оберігала, тішилась, ночей недосипала…
Мовчки відійшла від вікна. Тільки сонечко зійшло, а старенька вже біля вікна. Знову виглядає його, свого синочка, а його все нема і нема. Скільки надій, сподівань за рік знищилось вщент. Нікому невідомо, окрім неї самої, окрім Бога. А син і не згадав. Тільки раз зателефонував спитати матір, як його земля, чи не вкрав хтось, чи не прибрав до своїх рук. Ні слова більше не сказавши, перервав зв»язок, а мати ще довго, довго слухала гудки, сподіваючись, що знову обізветься до неї.
Це були найдовші гудки в її житті. Син не приїжджав, більше й не дзвонив.
Так йшли роки за роками і мати потихесеньку згасала на очах у Бога. Ось вже свічка життя її догорає, а вона все сподівається і не вірить бідна, що надії її марні…
Так і померла мати. А син ще живий. Ще й досі ходить по землі. А чи згадує те, що забув, забув і не провідав, не зателефонував?. Сподівання матері не оправдав. Чи голос совісті дає спокійно спати, жити на цій землі. Коли найріднішої, наймилішої та найдобрішої людини на світі уже нема.
Кажуть, що матері із неба оберігають і гріють своєю любов»ю дітей.
Навіть таких…….
Була в світі мати, а в матері син …….
Оксана Стусяк
с.Кобаки,
Косівський район