Травень найкращий у році. Повнота цвітіння і надій, торжество воскреслої із зимового сну природи. І радість матерів, бо їх заслужено вшановують.

А який близький нам образ Пречистої Богоматері, обґрунтований культами Матері, землі, Батьківщини! Він процвів у нашому світовідчутті дуже розкішно. Народна уява хоче бачити Матір Всевишнього близько себе і своїх справ. Тому і «Мати Божа Ісуса Христа купала» в Йорданській річці і носила в поле їсти, коли він орав ниву. Вона ж пекла хліб, як кожна українка. І цей образ із народних вірувань прекрасно розвинув поет Олекса Стефанович, пишучи, що Мати Божа розчинила тісто, яке має вирости, тобто в народній мові «зійти», а її діжка сходить золотим сонцем.

Ранній, глибоко український Павло Тичина теж бачив Богородицю між колосками жита, яка казала апостолам:

Ідіте на Вкраїну,
Заходьте в кожну хату —
А чей вам там покажуть
Хоч тінь Його розп’яту.

Про культ Матері, від земної до небесної, в Україні можна б писати дуже багато. На жаль, ні одна молода українка, у котрої вбили матір за те, що зірвала колгоспний колосок, не змогла й слова мовити про громадське вшанування своєї і всіх безневинних матерів. Кому ж мала вона писати свої звернення?

Чи тому урядові, що осиротив її?

Святкування Дня Матері дуже співзвучне з нашими традиціями, а гому доцільно й варто його плекати, надаючи при цьому йому змісту, що відповідав би нашим духовним запитам.

Свято Матері — це чудовий виховний засіб для наших дітей. Вони пізнають, хто для них мама, що зробила для того, аби виплекати свої молоді пагінчики, на яку шану заслуговує.

Говоримо про свято, а треба говорити і про будні. А вони не такі веселі, і про це ми добре знаємо. Розлад родин, що охоплює наші сім’ї, переконання, що все більше проникають у свідомість, нерозуміння молоді, а внаслідок — втечі з дому, вживання наркотиків, важкі злочини…

Зникла та духовна нитка, що єднала матерів і дітей. А наші ж матері мають передати дітям і наступним поколінням щось значно коштовніше, аніж матеріальний достаток, те, без чого не виживе жодна нація, жоден народ.

Знаємо занадто добре, як важко досягти висоти цього завдання і які супротивні вітри нищать найкращі задуми матерів.

Але виховувати дітей українцями у найкращому розумінні цього слова — святий обов’язок матерів.

Мирослав Лучко.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *