З початку війни, яку жорстоко розв’язала росія проти України, на всій території нашої країни, де це можливо, люди об’єднуються заради спільної перемоги.

Обійстя Василя Максимчука з Пістиня — одне з таких місць. Пан Василь зі своєю сім’єю, не вагаючись, перетворив власну господарку на волонтерську базу. Скрізь на подвір’ї стоять різні коробки з продукцією. Підписані, куди і кому їх будуть відправляти.

Василь Максимчук у мирний час був м’ясником, як кажуть у народі, «масарив по весіллях». Волонтерством займається не з початку масштабної війни. Почав набагато давніше — ще з 2015 року. Відтоді допомагає воїнам, які захищають Україну на сході.

Якщо раніше заколювали по дві–три свині до Різдвяних і Великодніх свят, відтак доставляли хлопцям на передову вироби з м’яса, то тепер займаються цим щодня. Починаючи з 26 лютого, крім неділі і церковних свят, сюди приходять небайдужі люди і готують вироби зі свинини для наших захисників.

Після 24 лютого цього року закололи вже 64 свині. У цій важливій і непростій справі Василеві Максимчуку допомагає Володимир Ганущак, також м’ясник. Він є старшим у «забою» свиней. Кожного дня тут збираються від десяти до двадцяти чоловіків. Всі вони злагоджено працюють і відповідають кожен за свою ділянку справи. В основному виготовляють: тушківки, паштети, різні каші, смалець, сало, коптять буженину. За процедурою коптіння слідкує сусід пана Василя, найстарший волонтер, 77-річний Юрій Лаврук.

Консервації роблять на основі квасолі, гороху, гречки, рису, перловки. Наповнені банки вкладають у автоклави, де вони проходять термічну обробку. За цю роботу відповідає Сергій Северин.

На початку в користуванні волонтерів був тільки один автоклав. Але продукції було так багато, що її неможливо було вмістити в нього. Тому банки розносили по сусідах — для термічної обробки. Тепер автоклавів є чотири, три з них власноруч виготовив Віталій Пліхтях з Пістиня. В один автоклав вміщається до 120 банок по 0,5 л.

— Перед війною, на Стрітення, ми поїхали з гуманітарною допомогою у Луганську, Донецьку області, зокрема — і в Маріуполь. Відвідали 12 точок. Коли почалася масштабна війна, перші два дні ми робили коктейлі Молотова. Але до мене звернулися односельчани — Сергій і Назар. Сказали, що хочуть дати безкоштовно свиню для виготовлення м’ясних страв солдатам. Потім нам пожертвували по одній свині власного вигодовування пістинчани Андрій і Роман. З цього все й почалося, — розповів Василь Максимчук.

У подальшому небайдужі односельчани почали приносити гроші до обійстя пана Василя, перераховувати кошти на його банківську картку для закупівлі свиней і всього необхідного. Жителі кутків Клифа, Прелочі, Вірлово самі організували збір коштів. Також приносили до волонтерського штабу різні крупи, квасолю, спеції, банки.
Великий вклад для нашої перемоги роблять і пістинчани, які проживають у різних країнах світу. Вони перераховують великі суми коштів на волонтерські потреби. Всіх доброчинців перелічити важко. Всім їм п.Василь щиро вдячний.

Закуповують свиней у сусідніх селах та на Тернопільщині. Нещодавно фермер, у якого вони часто купували, безкоштовно віддав і доставив їм дві свині.

Пан Василь активно співпрацює з волонтерами з сусідніх населених пунктів: Березовів, Кутів, Рожнова, Прокурави. Наприклад, у Шешорах пані Любов організувала жіноцтво — випікають різні смаколики і доставляють у волонтерський штаб. За цей час більше двох мішків борошна використали для випічки.

Варто розповісти і про активну участь у волонтерстві Дмитра Малковича з Вижнього Березова, який втратив дві ноги після останнього Майдану. Але чоловік не здається і чим може допомагає у цій непростій справі. Як зазначив пан Василь, Дмитро Малкович — нескорений. І таких прикладів дуже багато.

Цього тижня волонтерський штаб відправив допомогу під назвою «Великодній кошик». Крім м’ясних виробів і закруток, тут також були і ковбаси власного виробництва. Пістинські, шешорівські і брустурівські ґаздиньки спекли домашні пасочки. Вчителі Пістинського ліцею разом з учнями та їхніми батьками також долучилися до «Великоднього кошика». Зібрали паски і різні смаколики. Це все для того, щоб наші захисники відчули затишок рідного дому на фронті.

— Починаючи з лютого, ми відправили майже 30 вантажів — кожного разу по тонні і більше. Нашими виробами смакують на передовій у всіх гарячих точках на сході України. Також відправляли допомогу і на кордон з Білоруссю. З міркувань безпеки адресу вказувати не буду, — зазначив Василь Максимчук.

Пан Василь непохитно вірить у перемогу наших захисників. А ми, цивільні, маємо потрудитися і допомогти нашим Збройним силам її здобути.

Іванна Слюсарчук.
«Гуцульський край», №16, 22.04.2022 року

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *