Проблема: чому в магазинах немає здачі?

12 Вересня, 2021 | Коментувати | Переглядів: 2 129

Ще років десять тому про наближання Новорічно-Різдвяних свят нагадував дефіцит дрібних грошей. Громадяни відкладали їх для колядників і щедрівників. Тепер монетно-банкнотна скрута втратила сезонний характер.

Щохвилини можна почути у магазинах такі діалоги.

Касир/продавець:

— Дайте одну (дві, три, п’ять, сім, 12, 17…) гривні/гривень.
Покупець:
— У мене немає. Касир/продавець:
— І в мене немає.

Біля кас починається метушня, покупець нишпорить у гаманці та кишенях, рух черги сповільнюється.

Не виникає проблем у тих, хто звик до безготівкових розрахунків банківською карткою. Іноді виручає картка споживача, яку видають покупцям великі торгові мережі. На неї можна переказати здачу або, навпаки, зняти необхідний дріб’язок з акумульованих коштів.

У малих продуктових крамничках цими «гаджетами» не скористаєшся. Тут роль монет часто виконують цукерки, а дрібних купюр — сірники. В аптеках на здачу відрізають кілька вугільних таблеток або горошин аскорбінової кислоти. Якщо здачі немає, у покупця є два варіанти: зробити покупку в іншому магазині або залишити здачу продавцеві — як чайові.

Чому так сталося? Спробуємо пригадати хроніку подій.

Банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень, а також монети 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок з’явилися у незалежній Україні після 2 вересня 1996 року. 2001 року обіг поповнили купюри 200 гривень, 2006 року — 500, 2019 — 1000. Фінансисти називають це довгим банкнотно-монетним рядом і вважають його непотрібним.

Найперше він свідчить про зростання цін та інфляцію. Сьогодні товари та послуги, вартість яких менша однієї гривні, вдень зі свічкою не знайдеш. Копійки виконують допоміжну функцію, чіпляються до гривневих рахунків обтяжливим для касирів і продавців причепом.

Велика кількість різних монет і банкнот ускладнює роботу підприємств та установ, які мають справу з готівкою. Бо для кожного номіналу у касах та банкоматах потрібна окрема комірка. Рахують та облікують грошові знаки теж за номіналами — кожен окремо.

Через це НБУ почав скорочувати монетно-банкнотний ряд. У кінцевому підсумку з сімнадцяти номіналів має залишитись дванадцять: по шість видів монет і банкнот. НБУ називає це наведенням ладу в грошовому обігу і приведенням його до світових стандартів.

Банкноти номіналом 1, 2, 5 і 10 гривень поступово замінять монетами такого ж номіналу. Такий крок пояснюють ще й економічними чинниками, мовляв, паперові гроші, особливо дрібні, зношуються упродовж року-півтора використання, а монети служать майже 20 років.

Отже, у 2018-му НБУ припинив карбувати 1, 2, 5 і 25 копійок, перестав друкувати банкноти номіналом 1, 2, 5 і 10 грн. Того ж року в обіг потрапили одна (нового взірця) і дві металеві гривні. Монета п’ять гривень з’явилася у грудні 2019-го, а 10 гривень — влітку 2020-го.

У жовтні 2019 року вийшли з обігу одна, дві і п’ять копійок. Рівно через рік перестала функціонувати як платіжний засіб монета номіналом 25 копійок, а також і одно- і дво-гривневі банкноти, випущені до 2003-го року.

Зараз із копійок функцію платіжного засобу виконують лише монети номіналом 10 та 50.

А от заміна паперових гривень на металеві відбувається за традиційною схемою: «Хотіли, як ліпше, та вийшло — як завжди». Складається враження, що адміністрація НБУ та розробники металевих гривень такого дріб’язку у своїх кишенях і портмоне не носять. Інакше як пояснити той факт, що всі металеві гривні однакового сріблястого кольору, а одна і дві гривні схожі візуально і на дотик, як двійнята. Не вірите? Ось їхні технічні описи.

Одна гривня. Викарбувана з низьковуглецевої сталі з гальванопокриттям нікелем. Діаметр — 18,9 мм. Товщина монети — 1,7 мм. Вага — 3,3 г.

Дві гривні. Викарбувані з низьковуглецевої сталі з гальванопокриттям нікелем. Діаметр — 20,2 мм. Товщина монети — 1,8 мм. Вага — 4 г.

Як бачимо, технічні параметри майже ідентичні. Ці гривні важко розрізняють не тільки далекозорі літні люди, а й гострозорі юні касири. Тому ними користуються неохоче — як покупці, так і продавці.

Величезна кількість скарг громадян на гривні-близнюки спонукала Національний банк цього року ухвалити рішення про зміну їхнього дизайну. Це лише задум. Поки що в обігу нових і неоднакових одно- і двогривневих монет немає.

Банкноти номіналом 1 і 2 гривні зразків 2003–2007 років та великі жовті гривневі монети і досі залишаються платіжним засобом. У магазинах і банках такі купюри приймають. Але як тільки вони потрапляють у банк, їх вилучають з обігу. В магазини і наші кишені вони вже не повертаються.

У цій ситуації мав би спрацювати принцип рівноваги. Замість вилучених банкнот в касах і гаманцях мають з’явитися їхні металеві еквіваленти, і в достатній кількості.

Мої діти живуть у Львові і кажуть, що у супермаркетах, торгових точках і закладах громадського харчування цього міста металевих гривень для розрахунку не бракує. Тоді чому їх так мало у Косові?

Звертаюся за роз’ясненнями у міську філію відомого в Україні банку. З’ясувалося, що і тут відчувають брак банкнот і монет низького номіналу. Але не вважають це проблемою. Фінансові установи вирішують її, застосовуючи різні види нагромадження і виплати коштів у безготівковій формі. «Живі гроші» банкам потрібні лише для клієнтів, які не користуються терміналом чи онлайн-банком, а звертаються у касу. Для цих потреб фінансова установа замовляє для своїх кас невелику кількість дрібних грошей.

Я поцікавилася, чи може звичайний громадянин або підприємець розміняти в банку певну суму на металеві гривні різних номіналів. Мені відповіли, що теоретично це можна зробити, але не відразу. Цю послугу (вона є безкоштовною) треба заздалегідь замовити, коли йдеться не про кілька гривень, а про солідну суму. На це потрібен час. Якщо громадянин або підприємець є клієнтом їхнього банку, він може написати відповідну заяву і замовити таку послугу.

Судячи з постійного браку дрібних грошей, місцевий бізнес таких замовлень не робить і проблемою виплати клієнтам здачі не переймається.

Це неправильно і незаконно. Згідно з Постановою КМУ N 833 від 15 червня 2006 р. «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» давати замість здачі цукерки, сірники, пігулки та інший дріб’язок — не можна. У статті 19 Порядку чітко вказано: «Забороняється примушувати покупця придбавати товари… непотрібного йому асортименту». Покупцям варто запам’ятати і 23 статтю цього Порядку, у якій, зокрема, вказано: «Касир та інший працівник, які мають право одержувати від споживача гроші за проданий товар, зобов’язані… забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі (крім тих, карбування та випуск в обіг/додатковий випуск в обіг яких припинено Національним банком)».

Отже, не ми, покупці, маємо нишпорити в кишенях у пошуках копійок і дрібних грошей, а власник чи адміністрація торговельного закладу повинні дбати про те, щоб у касі було достатньо банкнот і монет різного номіналу для виплати здачі під час розрахунків з клієнтами.

Аліса МУДРИЦЬКА.
«Гуцульський край», №37, 10.09.2021 р.

Коментарі