Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району

Для майбутніх поколінь

20 Червня, 2021 | Коментувати | Переглядів: 323

Цей день залишиться в пам’ятному календарі села.

13 червня в Розтоках освятили оригінальну криницю, створену руками талановитого майстра Мирослава Дмитровича Губчука, і альтанку, в якій зустрічатиме подорожніх символічний гуцул з барткою в своєму автентичному одязі. (Бартка в гуцульському краї означає боронити, дбати, примножувати, шанувати своє). Присядеш тут і збагнеш, яка солодка вода в рідному краї. І серцю вільно, у душі велично. Як не любити тебе, рідна земле!

За традицією спочатку відбувся урочистий молебень, який відправили отці Василь та Юліан. Віддана подяка Господові за допомогу в кожній добрій справі, благословення місця, де втамовуватимуть спрагу подорожні. А далі було звернення священника до присутніх: «Як каже народне прислів’я, вода — це є життя». Це підтверджено Євангельським читанням, Божим словом. У святому Євангелії наведено багато прикладів, де Господь вказує саме на воду. І ми також потребуємо води, і вона дає нам сили, дає те духовне піднесення, щоб іти дорогою життя.

Нині Господь дав нам таке гарне дійство — бути тут, біля цієї криниці, біля її освячення, біля цього джерела, яке також буде приносити багато як тілесної, так і духовної користі тим, хто буде тут зупинятися, відпочивати, напоюватися, насичувати свої тіло і душу тою животворящою водою. Ми віримо і знаємо, що Господь пошле на це місце таку тиху чародійну силу, яка буде окропляти людські душі та серця, благословлятиме кожну людину, яка сюди приходитиме».

Священник подякував організаторам цього дійства: старості села Василеві Васильовичу Рубаняку, який взявся втілити в життя таку гарну ідею, а також всім тим людям, які сприяли в такій добрій думці, ідеї, в такому доброму напрямку. Лунали слова подяки майстрові Мирославові Дмитровичу Губчуку, який створив такий витвір мистецтва. «Він все, що просимо, допомагає зробити. Бог йому дав такий талант, що він все це вміє зробити і знає, як воно має бути. Я бажаю кожному, хто сюди буде йти, щоб ця водичка приносила оздоровлення душі і тіла, щоб вона була початком тої візитної картонки нашого села, про яку ми мріємо. Щоб Господь давав нам сили багато будувати, робити все нові благоустрої та створювати місця для відпочинку.

Кожна людина повинна найперше знати, що вона є християнин, вона є людина, і має залишати після себе добрі спогади, добрі вчинки», — зауважив священник.

Староста Розтоків Василь Васильович Рубаняк привітав односельчан, представив гостей, які завітали на свято. А саме: голова Кутської ОТГ Дмитро Михайлович Павлюк, секретар Кутської селищної ради Сергій Дмитрович Колотило, заступники селищного голови Анатолій Петрович Кіщук і Андрій Ігорович Василькевич, депутат ОТГ Микола Васильович Данилюк, чимало депутатів і друзів з ближніх околиць, старійшини села, ґазди, підприємці…

— Дуже приємно бути на цьому прекрасному місці, тут ця криниця буде наповнювати спраглі душі свіжою криничною водою і добрими думками. Хочу вас всіх привітати з цим дійсно святковим днем, — звернувся у своєму слові до присутніх заступник голови ОТГ Анатолій Кіщук. — Надіємося бувати у вас часто за таких добрих обставин і допомагатимемо вирішувати інші проблеми. Колись я часто бував у вашому селі, багатьох знаю. Багато людей знають мене. Я хочу подякувати старості Василю Рубаняку, подякувати кожному, хто його підтримує своїми добрими справами. Адже для того, щоб наша громада була потужною, спроможною, потрібен вклад кожного з нас. Ми тепер — одна громада.

Далі слово мав Андрій Василькевич:

— Нам дуже приємно, що тут, у віддаленому селі, ми нині маємо таку приємну подію. Ця криниця матиме значення історичне, культурне, туристичне. Від Кутської селищної ради, від всього апарату вітаємо вас. Нам приємно, що ви самоініціативні, і ми прийшли з вами розділити ваш успіх.

Продовжив вітання від імені гостей депутат Кутської селищної ради, добрий товариш і сусід розтоківчан Микола Васильович Данилюк:

— Сьогодні — радісна подія для вас і, я вважаю, що вона буде першим місточком у тих величних планах, які ми маємо для розвитку туризму в нашому краї.

Дуже важливо, щоб ми надалі зробили сполучення між селами Великий Рожин і Розтоки. Якраз ця дорога є тим напрямком, який потрібно розвивати, залучати великі і малі надходження.

У цьому потічку запланована на цей рік також берегоукріплювальна габіонна стінка. Треба владі і нам, громаді, подбати, щоб ці роботи не відклалися на останні місяці року. Поки що ця дорога — не надійна, вона не укріплена. Це дуже важлива частина роботи. Це наше першочергове завдання.

Треба розвивати наш край. Адже тут великий потенціал як в сільському господарстві, тваринництві, так і у туризмі.

Творімо, щоб таких свят було багато!

«Ваша проблема тепер — це загальна проблема ОТГ Ми готові в міру можливостей допомагати і жити однією громадою. Хочу, щоб ми завжди разом досягали успіху», — привітав громаду Розтоків також староста Великого Рожина Іван Іванович Сащук. — Пройшло не так багато часу, бо на Стрітення ми зустрічалися на відкритті моста, зараз ми маємо знову нагоду зустрітися у вас на відкритті цієї гарної споруди — альтанки і колодязя з водою.

Розтоки завжди славилися гарними майстрами по дереву, хорошими ґаздами. І радісно, що староста села об’єднав цих ґаздів та майстрів і спонукав до такої ініціативи, що маємо на даний час таку чепурну гарну альтанку. Крок за кроком будемо йти далі, постануть інші проекти, які стануть тим надбанням, які залишаться наступному поколінню, залишаться і для туристів, і для наших дітей, онуків, правнуків. І це дуже приємно, коли місцева громада небайдужа до свого села. Наші села, наша громада — це є наш спільний дім і нам треба розвивати активність самим, а не сподіватися на когось збоку. Тому дякую Василю Васильовичу Рубаняку за його ініціативу. Це є приклад для всіх з нашої громади, що так потрібно працювати, і буде резупьтат».

— У кожного з людей є моральний авторитет. По-різному складається доля, думаєш одне, а виходить інакше. У Бога свої плани на кожного з нас, — з такою” передмовою староста запросив до слова Дмитра Дмитровича Кобильовського, бо «ви — наш моральний авторитет», сказав про цього чоловіка староста села.

Далі мовив Дмитро Кобильовський: «Я вражений цими подіями, які відбуваються в нашій громаді останнім часом. Ми бачимо позитивні зрушення в селі. А ці позитивні зрушення дають нам наснаги, дають нам життя, дають нам сили ще жити і творити. Я щиро дякую всім тим, хто приклався до сьогоднішнього дійства. Приємно, що в нас і мости будують, і про красу дбаємо. Хочу подякувати старості, що не сидить, склавши руки. Коли наші громади об’єдналися, з’явилася надія. Староста і голова ОТГ мають ту ініціативну жилку, генерують ідеї, щоб зорганізувати людей, об’єднати, а не щоб розділити їх на чомусь. Хочу побажати, щоб так було і надалі».

Цього дня було багато привітань і подяк. Серед тих, хто брав слово — Євдокія Олексіївна Кобильовська. Як казав про неї староста — «боєць жіночого роду».

«Я підтримую всіх виступаючих і також щиро дякую організаторам, старості і депутатському корпусу, дякую майстрам, які зробили цей чудовий витвір. Він буде — на життя. Він — для спадку дітям і онукам. Я всім бажаю здоров’я, наснаги працювати з охотою, з бажанням об’єднання, взаєморозуміння, творчості», — зазначила Євдокія Олексіївна.

Вітала присутніх також депутатка районної ради Уляна Тарасівна Матичук: «Хочу привітати нас усіх з такою радісною подією. Сподіваюся, що це дійсно є добрим початком великої справи оновлення краю. Адже в наших планах є багато добрих справ. Але є проблеми. Будемо разом вирішувати їх з підтримкою влади. Як кажуть наші старожили, нам треба приймати естафету і в другому кінці села починати щось робити. Це так важливо для громади, щоб ми збиралися, спілкувалися… Сподіваємось також на поміч Господню», — зазначила Уляна Тарасівна.

Голова ОТГ Дмитро Павлюк у «живому» діалозі з людьми, наголосив: «Про нас нині сказали, що ми — гості. Ні, ми вже одна громада. Звичайно, що проблем багато. їх багато в кожному селі. Поволі ми будемо все вирішувати. Куди не глянеш, треба рук і коштів. Ніхто чарівною паличкою, одним її помахом проблеми не вирішить. Головне — не стояти на місці. А крок за кроком йти до мети».

Василь Васильович Рубаняк додав: «Ми сьогодні не хочемо називати прізвищ тому, що дуже багато людей було залучено до цього свята. Найбільше, звичайно, приклали зусиль люди, які тут живуть. І, якщо згадати, коли ми освячували міст, який був збудований за державні кошти, то цей проект ми втілили в життя за пожертви. Важко нині матеріально, не завжди виходить допомогти. Але, якби люди сказали, що моя хата скраю, то нічого цього не було б. Я знайшов однодумців, людей, які готові підкладати плече. Ми потихеньку почали ідею втілювати в життя, і все вдалося. Мене тішить те, що громада — небайдужа. Люди телефонують вдень і ввечері та обговорюють все, що робиться на території села.

Я стараюся у своїх починаннях радитися з людьми, хочу робити так, як я би хотів, щоб робили зі мною. Найбільший наш ворог — байдужість. З мовчазної згоди байдужих твориться зло. Якщо ми будемо триматися всі разом, то все зможемо. Бог нам дав усе. Маємо прекрасну природу, прекрасне село, прекрасних людей, прекрасних духовних провідників. Ви — наші заступники перед Богом, тому нам усе під силу з вашою участю. Господь дає нам зустріти це свято на належному рівні. Закони Божі працювали тисячі років назад і зараз працюють. Хто стукає, тому відчинять. Хотів би подякувати людині, завдяки якій стало можливим це свято. Це — Мирослав Дмитрович Губчук.

Але є, наприклад, серед нас ґазда, підприємець, який допомагає чим може і безпосередньо причетний до сьогоднішньої події — Микола Миколайович Влашинець, якому надаємо слово».

«Приємна подія. Приємна новина. Якраз минув рік, як був паводок. Нам треба заново обстежити найскладніші ділянки, щоб вирішити нагальні проблеми з берегоукріпленнями. І труби водопровідні треба міняти. Проблем багато. Але сьогодні — свято. Я вітаю вас з успіхом справи. Треба працювати надалі», — сказав Микола Влашинець.

До слова також запросили, за словами старости, доброго господаря, принципову людину, яка допомагає в роботі, не каже, що немає часу — Юрія Ілліча Гавриляка: «Приємно чути, коли про тебе говорять добре слово односельці. Приємно дивитися на все те корисне і добре, що ми робимо в церкві, в селі, вдома, в країні. Це тішить. На нас дивляться наші діти. Хай потім вони примножують добро. Але прикро, якщо є ті діти, які ламають, нищать. Тому потрібно розповідати їм, як все це непросто дається. Щоб ми берегли те, що надбали — зазначив Юрій Гавриляк.

Назар Кравчук
«Гуцульський край», №25,18.06.2021 року

Коментарі

Написати коментар