Волонтери святкували Великдень на фронті

31 Травня, 2021 | Коментувати | Переглядів: 442

Майдан, Революція Гідності, російсько-українська війна спричинили багато змін у нашій державі, зокрема появу добровольчих батальйонів у війську та небувалу активізацію волонтерської діяльності. Навіть в умовах семилітньої війни, гаряча фаза якої змінилася окопним протистоянням і артилерійсько-снайперськими дуелями, волонтери продовжують підтримувати рідне військо.

Моральним авторитетом доброчинного руху фронтового спрямування (бо у нас є й інші) на Косівщині вважають Дмитра Малковича — жителя Вижнього Березова, героя-майданівця. У 2015 році чоловікові ампутували праву ногу, а на початку 2021-го — позбувся і лівої. Тепер пересувається в інвалідному візку. Але сидіти в хаті, жаліти себе і нарікати на весь світ чоловік не захотів. Став волонтером, брав участь у підготовці 19-ти благодійних вантажів, 17 разів супроводжував їх. Не зміг поїхати на схід лише двічі — коли хворів. Довкола нього згуртувалася команда добродійників різного віку та статі, професій, достатку. Вони щоразу беруть на себе організаційний тягар збору коштів, продуктів і речей для воїнів, підготовки вантажу для відправки, забезпечують його супровід, перевезення і доставку адресатам.

Голова Косівської міської ради, колишній волонтер Юрій Плосконос підкладає адміністративно-авторитетне плече. Перед Великоднем він звернувся до жителів чималої Косівської громади з проханням допомогти воякам. До акції «Великодній кошик для солдата» приєдналися також Рожнівська, Космацька, Яблунівська та Кутська ОТГ. Велику допомогу надала волонтерська організація з Косова під керівництвом Юлії Таринської (ГО «Гуцульські волонтери»).

Як завжди щиро та активно відгукнулися свідомі та згуртовані педагогічно-учнівські колективи району, церковні парафії. Коштами, продуктами і побутово-господарськими товарами поділилися підприємці Косівщини.

Господині витягували з пивниць слоїчки з консервами. Діти писали листи, малювали вітальні відкритки солдатам та офіцерам.

«Добрі знавці своєї справи Василь Максимчук, Василь Чужак і Василь Мельничук готували свіжі консерви та ковбасні вироби — смачні, як для себе, — розповідає волонтерка Ольга Гарасим’юк. — За благодійні кошти ми купили сім свиней. Майстри виготовили 150 кг ковбаси, шинку та майже 700 літрових слоїчків м’ясних консервів та інших виробів. їм допомагали Василь Пліхтяк, Юрій Лаврук, Іван Бейсюк, Василь Бейсюк. Велика подяка Василеві та Галині Максимчукам — за багаторазову допомогу нашим воїнам і надання місця для зберігання продуктів. Зібрали всього дуже багато. Повезли на схід майже вісім тонн вантажу. Ще десь три тонни доброчинної допомоги залишилися на базі у Пістині — чекають наступної поїздки. Продукти і господарські товари повезли на схід власними мікроавтобусами Петро Максимчук з Пістиня, Володимир Бурдяк з Косова, Юрій Тимошенко з Коломиї, Григорій Радиш з Рожнова, легковиком їхав Володимир Угринюк з Кутів», — каже пані Ольга.

Окрім них, на передову поїхали майданівець Дмитро Малкович, очільник Косівської громади Юрій Плосконос, блогер-журналіст з Косова Віталій Мацьоцький, громадський активіст Назар Александрук з Яблунова, Назар Синежук з Яблунова.

Була серед них і єдина жінка — Ольга Гарасим’юк. Вона приєдналася до фронтового напрямку волонтерської діяльності чотири роки тому, вже сім разів побувала на східному фронті. Ольга Іванівна — майданівка, громадська активістка, член НСЖУ, відома в соціальних мережах блогерка. її сторінка у Фейсбуку має багато підписників, рясніє дописами про героїчні і трагічні події на лінії розмежування.

Своїми емоційними розповідями про війну і наших воїнів пані Ольга змушує сонних земляків прокинутися, байдужих — зацікавитися, скупих — вщкрити гаманці. її нагороджено пам’ятною волонтерською медаллю «За безкорисне служіння Батьківщині». У волонтерській діяльності вона проявила себе ефективним комунікатором, стала неофіційним прессекретарем групи. Нещодавно Ольга Іванівна завітала у редакцію нашого часопису, щоб розповісти читачам «Гуцульського краю» про великодню поїздку на східний фронт.

— Наша команда — це група однодумців, — розповідає волонтерка. — Приємно, що серед нас є чимало майданівців, зокрема Дмитро Малкович з Вижнього Березова, Василь Мельничук з Шешорів, Василь Чужак, Василь та Галина Максимчуки з Пістиня, Ігор Синежук з Яблунова.

Їдемо на схід не навмання. Заздалегідь дізнаємося, де служать наші земляки, веземо подарунки особисто їм і підрозділам, у яких вони служать. Стараємося також допомагати добровольчим батальйонам, бо вони не отримують заробітної плати і державного забезпечення. Цього разу побували у «Сапсані», першій штурмовій бригаді, добробаті «Ґоспітальєри», який складається з парамедиків…

— У яких населених пунктах зупинялися?

— Ми побували у 18-ти військових підрозділах, розташованих у Світлодарську, Новозванівці, Новоатошівці, Прському, Щасті, Олександро-Калиновому, Торецьку, Шумах, Водяному, АвдГі’вці, Зайцевому, Мар’янці, Ольгинці, Сартані, Піонерському, Павлополі, Карлівці, Лисичанську. За дві доби перебування в зоні ООС спідометри наших автомобілів накрутили майже 700 км.

— Скільком землякам передали подарунки?

— Цього разу провідали майже тридцять вояків, зокрема: Андрія Сулятицького, Миколу Геника, Костянтина Геника, Романа Геника з Нижнього Березова, Андрія Чоборяка з Тюдова, Мар’яна Романчича з Середнього Березова, Миколу Василовського з Вижнього Березова, Миколу Подюка з Кутів, Олександра Мартинюка з Пістиня, Михайла Танасійчука зі Смодної та інших.

Навідалися до контрактника ЗСУ зі Стопчатова. Дізналися про нього від його батька-учителя. Захисник усім забезпечений, але дуже зрадів домашнім смаколикам, рідній говірці.

Серед нас був кутчанин Володимир Угринюк. Як же він здивувався, коли побачив на передовій свою землячку! В селищі думають, що вона працює за кордоном. А жінка служить розвідницею. Імена цих дйох військовослужбовців не можна згадувати, щоб не наражати їх на небезпеку.

Аліса Мудрицька
«Гуцульський край», №22, 28.05.2021 року

Коментарі