Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району

Ми маємо час новітніх Героїв ,і не маємо права забути про них…», — Митрополит Епіфаній

26 Липня, 2020 | Коментувати | Переглядів: 2 273

З дводенним візитом на Прикарпатті 19 та 20 липня перебував Митрополит Київський і всієї України, предстоятель ПЦУ Епіфаній. У селі Шешорах високоповажний гість провів богослужіння у храмі Положення Ризи Пресвятої Богородиці. Епіфанію співслужили митрополит Галицький Андрій, настоятель храму протоієрей Юрій Павличко та духовенство єпархії.

На спільну молитву з Предстоятелем Православної Церкви України завітали представники місцевої влади та численні віряни. Після читання Євангелія Митрополит Епіфаній виголосив першосвятительське слово проповіді.

Епіфаній Шешори

Наприкінці відправи Блаженнійший владика відзначив настоятеля храму протоієрея Юрія Павличка Орденом святого архістратига Божого Михаїла 2-го ступеня, а також вручив іменний хрест Предстоятеля. Церковними відзнаками були також нагороджені меценати і благодійники храму.

Закінчилося урочисте недільне богослужіння освяченням води поряд із храмом. 20 липня у Меморіальному комплексі «Дем’янів Лаз» Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній відслужив панахиду за душі спочилих борців за волю України. Спільно з Епіфанієм помолилися заступник голови обласної державної адміністрації Василь Івасик, народний депутат України Оксана Савчук, Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків, представники духовенства, родини, матері загиблих захисників України та громадськість краю.

«На священному для кожного з нас місці сьогодні ми молимося за тих, хто відійшов у вічність. Згадуємо тих невинно вбитих і закатованих людей, які отримали вирок за любов до своєї Батьківщини, за те, що прагнули жити в українській незалежній державі. Ми пам’ятаємо й тих, кого називаємо «Небесною сотнею», невинно убієнних наших героїв, які без зброї в руках змінили вектор розвитку нашої країни. Молимося й за воїнів, які на Сході України відстоювали та продовжують відстоювати територіальну цілісність нашої Батьківщини», — зазначив Митрополит Епіфаній.

Цього дня на брифінгу в ОДА, що передував молебню в Дем’яновому Лазі, він також розповів, що має намір молитися за постраждалих від повені та за перемогу над коронавірусною хворобою.

Зокрема, зазначив, що поступово суспільство має виходити зі стану карантину, але при цьому, на його думку, слід чітко дотримуватися рекомендацій, які дає уряд.

«Ми бачили, що народ прагне єдності у молитві. Ми бачили ті очі, які свідчили, що ми повинні поступово виходити з того стану, в якому ми опинилися вже пів року. Від початку запровадження карантину ПЦУ підтримувала карантин… Але зараз ми повинні звикнути жити з хворобою, бо неможливо бути на карантині роками»…

Серед питань, про які Митрополит говорив на брифінгу, були питання релігійного миру. У період епідемії дещо притихли конфлікти навколо переходу релігійних громад з Московського патріархату до Православної церкви України. Щоправда, на Івано-Франківщині ситуація не була такою гострою. «Ми прагнемо, щоб в Україні панував релігійний мир. Кожна громада сама визначається згідно із законодавством. І далі не повинно бути протистояння.

Якщо би діяв закон і всі відповідально ставилися до нього… Громада, наприклад, прийняла рішення, і якщо є дві третини тих, які бажають перейти, то тоді, згідно із законодавством, оформляють цей перехід документально, документи фіксують у відповідних органах, проходить перереєстрація громади, і не повинно бути жодних проблем…», — підкреслив предстоятель ПЦУ.

В завершальній програмі перебування Митрополита Епіфанія на Прикарпатті було відвідання Угорницького Свято-Преображенського монастиря, де було відправлено заупокійну молитву за духовних побратимів Митрополита Епіфанія — архимандрита Олексія та ігумена Никона.

Звертаючись до Предстоятеля Православної Церкви України, настоятель монастиря сказав: «Ви переступили поріг нашої обителі і поглянули на пам^ітник Ігумену, отцю Никону. Мабуть, Ви дуже хотіли би, щоб він вийшов назустріч, гаряче привітали би свого собрата по Рівненській єпархії. Але так сталося в житті, бо шляхи Господні несповідимі. Він прибув сюди, в Угорницький Спасо-Преображенський монастир, щоби тут продовжити монаший послух. Він, син Донецької землі, знайшов тут заспокоєння і з неба споглядає нині на Вас, але вже не як на Владику, на викладача, а як на Предстоятеля нашої Православної Церкви України. Це ще одна сторінка історії нашого святого монастиря».

Звернувся промовець до присутніх вірян, нагадуючи про значення духовного шляху людини, працю для душ. Також звернувся до родини отця Никодима: «Розумію біль матері, бо вона мала одного сина і його втратила. Війна змусила вас покинути Донецький край. І ви тут, на Прикарпатті, знайшли рідну землю, також — нашу любов і повагу».

Після звершеної заупокійної служби промову також виголосив Митрополит Епіфаній: «Слава ісусу Христу! Ваше високопреосвященство, всечесні отці, дорогі брати і сестри. Мій візит розпочався вчора також з заупокійної молитви. Ми згадували в своїх молитвах пріснопам’ятного святійшого Патріарха Володимира, адже саме вчора виповнилося 25 років з часу його упокоєння. Ми згадували ту страшну подію, яка ввійшла в історію нашої Української Православної Церкви як чорний вівторок.

Сьогодні тут, завітавши в цей прекрасний древній монастир (тому що історія свідчить, що цей монастир є славетний), тут ми також звершуємо заупокійну молитву за пріснопам’ятним ігуменом Никоном, згадуємо також архімандрита Олексія чи схиархімандрита Пімена, які разом тут трудилися, тому що, згадуючи ігумена Никона, не можемо не згадувати, що архімандрит Олексій був намісником, а вони були між собою братами. Господь сподобив нас спілкуватися разом, працюючи над розбудовою Рівненської єпархії І Рівненської духовної семінарії. Отець Никон був завжди завзятий, розумний, відданий… Багато він потрудився також і на козацьких могилах — спочатку в Бляшеві, а потім Господь сподобив, що він саме тут, на цьому святому місці, разом з архімандритом Олексієм ніс свій послух.

Але в Бога — як плоди на дереві достигають, коли приходить час, так і в людському житті — Господь краще знає, хто достиг до Царства небесного, а кому ще Він дає час тут, на землі, зробити все для того, щоб наслідувати вічне і блаженне життя.

Що необхідно тим, які відійшли у вічність?

Їм необхідна наша молитва, тому що саме через молитву ми проявляємо до них свою любов і засвідчуємо, що життя продовжується. Тут, на землі, їхнє життя завершилося, як свого часу прийде та межа до кожного із нас. Так побудований світ. Час дається нам як засіб, щоб тут живучи, ми надбали собі блаженну вічність. Коли ми молоді, коли ми повні сил та енергії, то складається ілюзія, що ми будемо жити ніби вічно. Але дехто йде у засвіти у молодому віці, а дехто живе до ста літ на землі, а головне, щоб ми наслідували Царство небесне. І я вірю, що архімандрит Олексій та ігумен Никон там досягнули того, чого прагне кожен православний християнин.

Ми покликані з вами до молитви. Я, як настоятель Української Православної Церкви, під час звершення богослужіння і Євхаристії завжди поминаю їх у своїх молитвах як братів, які відійшли у вічність. Для них зараз головне — молитва. Тому я всіх закликаю пам’ятати і молитися. Це ті дві необхідні речі, які ми, як християни, повинні виконувати. Хай Господь упокоїть їхні душі у Царстві небесному, а нас помилує як Благий і Чоловіколюбець», — зазначив на закінчення своєї промови Митрополит Епіфаній.

Назар Кравчук.
«Гуцульський край», №30, 24.07.2020 року

Коментарі

Написати коментар