Конкурс «Водограй»: на жаль.., але…

3 Липня, 2019 | Коментувати | Переглядів: 1 060

17–18 червня у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв провели IX Міжнародний конкурс молодих модельєрів «Водограй».

У ньому взяли участь п’ять навчальних закладів: Косівський ІПДМ, Харківський національний педагогічний університет ім.Григорія Сковороди, Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені В.Винниченка, Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. Василя Шкрібляка, Львівський коледж декоративного й ужиткового мистецтва ім. І.Труша та Будинок дитячої і юнацької творчості Шевченківського району міста Львова. Девіз конкурсу — «Від джерел». Головна мета — збереження, відродження і розвиток народних традицій у моделюванні сучасного одягу з використанням етнічних мотивів. Однак цьогорічне дійство мало ще й друге — неформальне гасло, яке можна сформулювати словами: «На жаль.., але…».

На жаль, статусу міжнародного не вдалося дотриматися через політичні причини. Наприклад, неодноразові учасники конкурсу — мінські студенти чомусь побоялися перетинати білорусько-український кордон. Але одна з колишніх призерок конкурсу попросила адміністрацію нашого інституту письмово підтвердити факт здобуття нею третього місця, що мало допомогти дівчині вступити у Спілку художників Білорусі. І допомогло. Це ще одне підтвердження мистецького авторитету косівського конкурсу молодих модельєрів.

На жаль, цього року в Україні змістили графік захисту дипломних робіт. Через це на конкурс не змогли приїхати студенти навчальних закладів, які раніше не оминали «Водограй». «Не були представлені академії, університети та інститути, — жалкує завідувач кафедри дизайну Косівського інституту Ніна Андріївна Стеф’юк. — Вони демонструють більш професійні роботи, в яких переважає інтерпретація народних мотивів у сучасному одязі, відбувається переосмислення традицій, а не їх точне копіювання. Навчальні заклади нижчого рівня, зазвичай, дотримуються етнографічного зразка». Але це дало змогу приділити більше уваги і показати себе студентам навчальних закладів першого та другого рівнів, навіть школярам.

«Головне завдання конкурсу — привернути увагу талановитої молоді до етнодизайну, показати, що сучасний одяг може бути надзвичайно виразний, якщо базується на традиції, — пояснює директор інституту Галина Юрчишин. — Студенти побачили наші музейні експонати, обмінялися досвідом, поспілкувалися з ровесниками. Ми собі поставили за мету відкривати очі молодому поколінню на здобутки народних майстрів. Харківські студенти кожного року з радістю відвідують їх. Найбільше цікавляться відродженням технологій, наприклад вишивки, бо на сході нашої держави вони втрачені».

Галина Миколаївна каже про студенток Харківського національного педагогічного університету ім.Григорія Сковороди, їх можна назвати фанатами Гуцульщини.

Дівчата та їхні наставники добиралися до Косова своїм коштом, півтори доби і не найкомфортнішим поїздом.

А все через те, що цьогорічний конкурс «Водограй» організатори провели практично самотужки і на ентузіазмі. Якби не підтримка Косівського мера Юрія Плосконоса і депутатів міської ради, котрі виділили на це дійство 15 тисяч гривень, конкурсанти поїхали би додому з порожніми руками. А так кожен отримав бодай скромний подарунок на згадку про Косів.

«Найбільшу роль і навантаження під час підготовки і проведення конкурсу взяла на себе завідувач кафедри дизайну Ніна Андріївна Стеф’юк», — підкреслює директор інституту. Як завжди скромна Ніна Андріївна відразу ж повертає комплімент Галині Юрчишин, дякує їй як керівникові і голові журі. Відтак хвалить своїх колег, дякує за допомогу в організації і проведенні цього яскравого дійства завідувачу відділу дизайну меблів і виробів з дерева Богданові Ділеті, заввідділу шкіри Василеві Пліхтяку, заввідділу дизайну костюма Ярославі Лаврентович, заввідділу графічного дизайну Андрієві Андрейканічу, викладачеві Людмилі Бович-Углер і провідному фахівцеві Юрієві Пороху.

Загалом на конкурсі був 31 вихід, але в одному могло бути і 8, і 12, і 15 моделей. Юні дизайнери змагалися у трьох номінаціях: «Сукня, костюм, комплект», «Колекція одягу», «Аксесуари». Журі побачило та оцінило 7 суконь, 2 костюми, 3 серії: тканих сорочок, шалей і кулонів, 12 колекцій одягу — жіночого, молодіжного і дитячого. Було навіть одне ювелірне кольє «Карпатська красуня».

Через уже згадуване зміщення графіка захисту дипломних робіт, відсутність в організаторів коштів на оплату проїзду, проживання і харчування учасників, більшість модельєрів і дизайнерів не змогли приїхати і змагалися заочно. Свої роботи та колекції вони надіслали або передали в Косів. На подіумі їх демонстрували інші люди, дипломи, нагороди і подарунки замість авторів отримували їхні однокурсники або викладачі.

Це нагадало мені давні часи, коли на міжнародних кінофестивалях нагороди радянських режисерів отримували не вони особисто, а партійні функціонери. Тоді авторів не випускали за кордон через ідеологічні причини. Зараз творчі люди не їздять на свої імпрези в межах рідної України, бо бракує коштів на елементарне — проїзд, проживання і харчування.

Директор Косівського інституту мріє про фінансову підтримку конкурсу «Водограй» з боку держави, зокрема профільного міністерства, благодійників і меценатів: «Щоб можна було трохи дофінансовувати проїзд, проживання учасників, — каже Галина Миколаївна. — Бо зараз для більшості це дуже затратно. Ми би значно розширили коло конкурсантів. Уявляєте, наскільки приємно було би авторам побачити свої моделі на подіумі, почути зауваження і рекомендації від професіоналів, оплески глядачів. Якби ми цього року зібрали всіх молодих дизайнерів, чиї роботи були представлені на конкурсі, то в актовій залі інституту сиділи би сотні людей, вони би не помістилися усі». «Як це раніше було», — сумно продовжує фразу свого директора Ніна Стеф’юк.

Цього року в конкурсі «Водограй» вперше брали участь школярі. Дванадцять ви1 хованок театру дитячої моди «Імпреза» Будинку дитячої і юнацької творчості Шевченківського району міста Львова самі попросили, щоб їм дали можливість виступити на косівському подіумі. Батьки дівчаток зібрали гроші на поїздку, орендували автобус і пообіцяли взяти на себе відповідальність за своїх доньок. З огляду на це, організатори охоче погодилися на участь неповнолітніх у конкурсі.

Дівчатка приїхали непрості. Хоча навчаються у 8–9 класах, мають по 13–14 років, але вже вибороли гран-прі Київської академії дизайну і конкурсу «Смарагдові витоки» у Мукачевому, з успіхом виступили на «Битві модельєрів» у Львові…

У Косові вони представили минулорічну колекцію, яка стала синтезом напрацювань двох гуртків. Школярки в той період вивчали та опановували петриківський розпис під керівництвом свого наставника Тетяни Полюги. Відтак об’єдналися з гуртком витинанки, щоб застосувати цю техніку для оздоблення. Кожна дівчинка намалювала «петриківську» картину, вирізана її як витинанку і використала замість трафарету. Після нанесення узорів і кольорів на тканину дівчата змоделювали, скроїли і пошили з неї унікальний одяг. Так виникла колекція «Петриківський розпис». Саме її львів’янки привезли і демонстрували на конкурсі «Водограй». Журі нагородило авторів дипломом-відзнакою за креативність і творчий підхід.

— Як оцінюєте рівень цього конкурсу? — запитую Тетяну Полюгу.

— О! Дуже високо! Ми ходимо на перегляди моделей у коледж легкої промисловості, в училище ім. І.Труша, в Львівську академію мистецтв, я знаю їхній рівень і маю з чим порівняти. Нам далеко до переможців конкурсу «Водограй», безперечно, бо займаємось дитячою творчістю. Моє завдання — дати дівчаткам свободу. Я хочу, щоб вони відчули задоволення від творчості, наробили купу помилок, і самі їх побачили.

— Ні в кого з них не виникло бажання приїхати вчитися у косівські училище чи інститут?

— Ні, це дуже далеко. Ми їхали сюди п’ять годин. Дуже довго. Маємо під боком свої мистецькі заклади.

І знову пролунав тривожний дзвінок-нагадування для влади: поки Косівщина не матиме якісних доріг і зручного транспортного сполучення в усіх напрямках, до нас приїжджатимуть набагато менше студентів і туристів, ніж могли б.

Аліса Мудрицька

«Гуцульський край», №26, 28.06.2019 року

Коментарі