Давно шаную і ціную за невгамовність у творчості фотохудожника від Бога, професійного журналіста Ярослава Тимофійчука. Доля звела нас у другій половині сімдесятих минулого століття. Ярослав Васильович був направлений у Соколівську восьмирічну школу на вчительську роботу після закінчення Івано-Франківського педінституту. Хоч за спеціальністю він був учителем фізики та математики, але відразу уразив своєю небайдужістю до всього прекрасного. Його вірним супутником у житті був фотоапарат, а світлини з його підписом часто з’являлися у районній газеті. Серед інших фотоілюстрацій їх вирізняла м’яка ліричність, розуміння людської душі.

Хоча доля розпорядилась так, що свою педагогічну діяльність Я.В.Тимофійчук продовжував у гірському селі Космач-Рушорі, але наш творчий зв’язок уже не переривався ніколи. Він робив фотоілюстрації до моїх матеріалів про митців Гуцульщини, які друкувалися в обласних і республіканських виданнях. Як ми раділи, коли розповіді про провідних кераміків Косівщини Ганну Білянську і світлої пам’яті Євгенію Зарицьку та фотоілюстрації з їхнього творчого доробку були надруковані в журналах «Ранок» та «Радянська жінка». Успіх окрилив нас.

Покликання душі стало професією — з 1980 року Ярослав Тимофійчук почав працювати фотокореспондентом районної газети. Скільки ж то кілометрів фотоплівки відзнято, скільки людей стало героями його фотосюжетів!

Іскринка творчості, яка живе у його серці, не дає збайдужіти, перетворити фотоілюстрацію у сіру рутину щоденності. Ярослав Тимофійчук гідно несе звання члена Національної спілки журналістів України з 1987 року, як і його талановита донька Ілона.

Виставки фоторобіт Я.В.Тимофійчука неодноразово експонувались в області та за її межами. Героями його фотосюжетів є люди Гуцульщини і краса природи цього чудового краю. У редакції районного народного часопису довгі роки у фойє демонструвалась його постійно діюча персональна виставка.

Про творчість Я.В.Тимофійчука розповідалось на сторінках газет і журналів. В останні роки кращі світлини Ярослава Васильовича прикрашапи шпапьти всеукраїнської газети «Захід», попупярних журнапів «Гуцупьшина», «Журналіст», «Журналіст України», «Гуцули і Гуцульщина».

Світлинами Я.Тимофійчука ілюстровані книжки І.Пелипейка, АГригорук, П.Гавуки, В.Бойчука, а також автора цієї статті — «Дивосвіт Петра Корпанюка» (1995 р.), «Різець творить казку» (1996р.), «Весілля на Гуцульщині» (1998р.), «Гірська веселка» (2000р.), «Мелодії барв» (2001р.), «Вінок золочений», «Весільні передзвони» (2005р.), «Весільні веселки» (2013р.). Скільки за цим ховається напруженої праці, палкої любові до рідного краю та його людей!

Видруковані у вищезгаданих виданнях світлини стверджують, що їх автор вміє бачити і схоплювати принадну красу природи рідного краю та людської душі. Фотомитець уміє наповнити свої композиції філософським змістом і глибокою символікою.

Ярослав Васильович майже ніколи не розлучається зі своїм улюбленим фотоапаратом. Завдяки цьому чутпивому і слухняному інструментові, багатій практиці і досвіду Я.Тимофійчуку вдалось створити чимало унікальних фотокомпозицій. Наш неординарний краянин опоетизовує звеличує невтомних, натхненних, працелюбних горян, запалює у душах юних читачів іскорки любові до свого дивокраю, спонукає виявляти почуття гордості за свою землю й свій народ, зігрівати один одного щирістю і щедрістю, турботою, увагою й піклуванням. Численними світлинами фотограф веде нас у світ краси розмаїтого народного мистецтва Гуцульщини і духовності. У житті Я.В.Тимофійчука мистецтво фотографії чи не на першому плані. Він бачить цей світ з його поезією і драмами, шаленістю й лагідністю через об’єктив, бачить по-своєму, або так, як усі ми. І таким відтворює.

На шпальтах рідного «Гуцульського краю» часто ми зупиняли погпяд на фотознімках добродія Ярослава, які змушували читача сколихнути серце, задуматись над негараздами в нашій з вами господарці. Таким чином він боровся за чистоту довкілля, бо хоче бачити наш чарівний та оспіваний край без сміттєзвалищ і бруду.

Копега по перу Петро Гавука в «Гуцупьському календарі» №19 за 2014 рік написав: «Свого часу Я.Тимофійчук готував до друку фотонариси про цікавих пюдей, фототриптихи, фотозвинувачення. Це засвідчувало те, що він уболівав про розвій культури, мистецтва, охорону довкілля; не боявся, як журналіст, викликати вогонь на себе. І тоді ж була реакція на такі публікації у пресі. Якраз за це всюди його поважали, з ним ділилися думками про наболіле та проблеми не те, що місцевого, а й загальнодержавного значення».

На своїй улюбленій царині фотохудожник працював самовіддано, з великою вимогливістю до себе, зі щирим прагненням знаходити в своїх кадрах свіже, цікаве, оригінальне, з постійним бажанням вдосконалювати свою майстерність. Він фанатично закоханий у творчість. Він не шукає слави, не сподівається на дифірамби і лаври, а трудиться в ім’я його величності мистецтва.
Хто оглядає світлини Ярослава Тимофійчука, то мимоволі переймається вірою, надією, оптимізмом, що життя наше покращає. Фотовитвори талановитого краянина нагадують нам, що краса врятує світ, що життя твориться добром, взаємодопомогою, милосердям.

Щасливі ті молодята, котрим знаний фотомайстер і відеооператор дає згоду відзняти їхнє весіння, зафіксувати на камеру головні моменти дійства, урочистостей. Щасливі ті батьки, коли цей фотохудожник-професіонал фіксує на плівку хрестини їхньої новонародженої дитини. Адже це пам’ятка на все життя.

Відеозйомка є ще одним його захопленням. Йому належать унікальні відеофільми «Ми писали писаночки» та «Землю батьків послав мені Бог на серце».

Хочеться надіятись, що ми ще не раз станемо свідками творчих презентацій Ярослава Васильовича. Бо в нього багато планів і задумів. Бо є у нього порадниця у творчості, натхненниця, помічниця — дружина Галина Омелянівна. Вона теж творча людина, закохана у красу рідного слова. Пише задушевні новели, замальовки, образки. Бо є в нашого земляка дві пюблячі і здібні доньки, є внуки. Заради них варто жити, трудитись і творити.

Іван Мисюк,
заслужений працівник культури України.

«Гуцульський край», №5, 1.02.2019 року

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *