У ЗИМОВОМУ ЛІСІ

Заходжу в ліс. У ньому так тихо, що навіть чути, як земля дихає снігом; лише де-не-де шелестить мідно-жовте листя на дубі. Темно-сірі дерева стоять, оповиті гірляндами; сріблясто-золотий дощик блищить на них зірочками, люстерками, сонечками. Мені їх показала білочка, що в цей час запасалася смерековими шишками. А до лісової яблуньки-дички прибіг сіренький зайчик. Передньою лапкою обтрусив із стовбура сніг, щипнув раз-другий яблуневої кори, глипнув у бік граба. Він, як і білочка, хотів сказати мені: “Подивись ще й сюди: кружальцями, веселками обгорнутий взимку ліс”. А з берізки, оповитої білими хмарами, пропищала сойка: “Приходь до нас і ти під Новий Рік. Побачиш у нас Діда Мороза, біля ялинок танцюватимуть лісові мавки, русалки з річок і озер”. А там, дивлюсь: зачарований гордий олень завмер на фоні білого лісу, вслухається у тишу… Потім величаво повертає голову і ховається в смерічнику. А там промайнула стрілою дика кізка. Тільки сліди на снігу підтвердили, що це було не видиво в лісі.

ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ

Випав щедрий сніг. Потім настала відлига. А вдосвіта краплі дощу й мокрого снігу на деревах мороз склеїв у довгі бурульки.
Ранком підкралось і загріло сонце.
Алмазно-райдужні срібні бурульки посипались на землю. Від цього було чути в лісі тріск.
— Тату, дядьку, — навперебій гукають до нас малюки, — хтось у лісі ламає сухе гілля!
— А, може, то вовк?
Найменший Роман ховається під батьків кожух, йому страшно.
— Не бійся, Ромцю! — заспокоює старшенький Василько. — То Дід Мороз ховає свої подарунки від звіра дикого.

Володимир БОЙЧУК,
с. Черганівка.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *