Сон
7 Грудня, 2012 | Коментувати | Переглядів: 2 129
Сьогодні мама у мій сон прийшла,
Тихенько сіла на краю постелі.
Дивуюсь: в Португалії знайшла,
У дешевенькім номері готелю!
-Я всіх вас бачу,діти, кожну мить.
Тож знаю все, що діється у тебе,
Що радує тебе, і що болить.
-А й справді, мамо, ви ж тепер на небі…
-А ти , дитино, на краю землі,
Чогось шукаєш у дворі чужому.
-Я не надовго, мамо, по зимі
Планую повернутися додому.
-А я вас не лишала ні на день
Хоч скрута в хату часто заглядала.
Співала, щоб не плакати, пісень.
Із рук, з землі, з садочка годувала.
Вивчала вас, щоб мали добрий фах,
Щоби робота не була важкою,
Щоб мозолів не знали на руках
То де ж твоя, дитино, вища школа?
Не жаль мені, що ти зреклась ідей,
Лишила всіх, кого ти любиш й знаєш.
Та жаль, що там, серед чужих людей,
Пісень своїх ти зовсім не співаєш.
-Мені тут, справді, не до співанок.
Нема коли: робота і робота.
-Серед твоїх життєвих сторінок
Ця – мала бути. Щоб пізнати, хто ти…
-Тож хто я, мамо?
-Ти відкриєш це,
Коли повернеш до свого порогу…
І спохмурніло мамине лице,
І голос став задумливим і строгим.
Торкнутись хочу до її плеча –
Розтанула у мороку нічному.
Лиш чую голос: «І розмова ця
Продовжиться, як вернешся додому».
Тепер в задумі: неспроста цей знак.
І відчуття, що щось роблю не так…
Тамара Морошан
Коментарі
Написати коментар
Реклама у Косові
Косівський фотоальбом
Гуцульщина
