В час імпортних пісень – у цей  не надто веселий час засилля дешевенької (примітивної, мов конструкція лома), російськомовної «попси», розтиражованої  у нечуваних досі розмірах, ІV відкритий обласний фестиваль «Вознесись, Україно!», приурочений  до 70-ліття УПА і проведений завдяки  завідувачці Народного  дому  ім. Андрія Красовського  Марії-Любові Свирид у селі Рожнові, воістину для всіх присутніх у залі став  тією повноводною  чистою рікою, що нестримно змітає  з душі весь намул – усе несправжнє, наносне, тимчасове.

З багатьох районів нашої області  прибули до села  співочі гурти, щоб продемонструвати своє неповторне  мистецтво виконання народних пісень, зокрема пісень повстанських. Ансамблі «Два кольори», «Сурма», «Діброва»… На жаль, за браком місця, усіх їх і не перелічиш. Зрештою, це вже й не так важливо. У мене здригнулося серце, коли я зуважив заслухану дівчину – радше дівчину, яка так одухотворено, зі слізьми на очах, вслухалась у кожне пісенне слово… А відтак – шалені оплески, радше овації.

Характерною особливістю  чи не всіх повстанських  народних пісень  є їхня сюжетність, змістовна образність. Приміром, пісня «Там, у Вербвціях»: рідний батько приводить до криївки, до рідного (!) сина катів-енкаведистів… Хіба ж це не сюжет шекспірівської  напруги… Можна було б навести безліч подібних прикладів, хоча… справа зовсім не в цьому…

Молоді, на жаль, було зовсім, зовсім мало!..

Чи не вийде так, що тепер у нас імпортні речі, імпортні пісні, а завтра уже й наші думки будуть імпортними!..

Микола ЧОРНОКНИШ,
незалежний журналіст, публіцист, письменник.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *