Косів колись був надзвичайно чистим і охайним містечком.

Центральний майдан весь потопав у трояндах. Вже о 5 годині ранку на вулицях міста з’являлись двірники з мітлами – прибирали.

Річка Рибниця була насичена рибою: стругами, кленями і маренами. Звичайною вудочкою можна було впіймати до 20-30 стружків.

За часів радянської влади містом і районом керували райком партії, райвиконком і міська рада, загальний штат яких налічував 35 осіб.

Комунальне господарство було потужне. Район обслуговували: міжколгоспбуд, міжколгоспшляхбуд, сільенерго, сількомунгосп і декілька ПМК. Місто приводили в порядок: будинкоуправління зі штатом 30 працівників, рембуддільниця №8 – до 40 осіб, а разом з її дільницями у Кутах і Яблунові працювало 120 – 140 осіб. Рембуддільниця №10 тресту «Карпатбудсервіс» мала в штаті 40 працівників. Водоканал з очисними спорудами обслуговували майже 70 робітників.

Комбінат комунальних підприємств (ККП) налічував 30 працівників. Підприємство самотужки побудувало собі потужну виробничу базу – добротний двоповерховий будинок з гаражами і майстернями. А ще ККП мав теплицю, де вирощували квіти та декоративні кущі. Всього  комунальних працівників нараховувалось приблизно 210 – 250. Це була велика «армія», яка виконувала чималий обсяг робіт.

Але все це зникло. З’явилась демократія, і ніхто не знав, що з нею робити. Дехто вважав, що це – вседозволеність. Зникли всі вищеперелічені організації. Їхнім правонаступником став «Косівміськводосервіс», який має у штаті 40 працівників, у тому числі 8 двірників. Від постійного бруду та занедбаності річка Рибниця стала «мертвою», у місті почали зникати птахи, горобця і синичку рідко де побачиш. Косів став неохайним, у дворах не прибирають, бо нікому це робити. І чому це «Міськводосервіс» має займатися прибиранням міста та вивезенням сміття?

Як газдує Європа?

У Хорватії, у районі Плитвиці, діють національний парк, тут є каскад озер і водоспадів, де риба аж кишить. Туристів сюди не пускали 9 років, щоб не нашкодити природі. Рибу там ловити суворо заборонено і категорично заборонено викидати поблизу навіть обгортку від цукерків або недопалок. Адже навмисно завдана шкода довкіллю – це гріх проти п’ятої заповіді Божої «Не вбий!». Тож Великий піст – чудова нагода для кожного з нас задуматись: чи не вбиваємо себе та інших, забруднюючи довкілля?

А як газдують наші сусіди?

У Яремчі створено комунальне підприємство «Поляницякомунсервіс», хоча тут давно діє КП «Благоустрій». КП «Поляницякомунсервіс» буде надавати послуги установам, організаціям і громадам села – вивозити та знешкоджувати тверді побутові відходи, займатись благоустроєм, виловом бродячих тварин і їх стерилізацією, наданням ритуальних послуг.

А як живуть наші найближчі сусіди – верховинці? Вони зберегли свій ККП, який в останні роки виживає за рахунок власних зароблених коштів – за надання послуг місцевим радам, бо стовідсотково перебуває на госпрозрахунку. Минулого року підприємство отримало 183586 грн. за виконані роботи з благоустрою селища, 92895 грн. – за реконструкцію вуличного освітлення, а 253568 грн. – за надання послуг організаціям і населенню і тільки 16,4 тис. грн. отримали як дотацію від селищної ради.

Із цих коштів вони сплатили понад 127 тис. грн. податків до бюджету та соціальних фондів. Протягом останніх двох років тут освоїли новий вид продукції – виготовлення контейнерів для роздільного сортування ТПВ і сміттєзбірників, які продають у сусідні райони. Верховинці (перші в області) освоїли роздільне збирання сміття ще сім років тому. За розсортування сміття підприємці отримують знижку в оплаті за його вивезення. У більшості горян склалася думка, що Верховинська селищна рада повністю фінансує комунгосп. Насправді, всі кошти він заробляє самотужки.

За два роки з районного бюджету підприємству не виділяли кошти на жодну з програм благоустрою.

Цікава ініціатива житомирян

Незвичну акцію провели в одному з комунальних підприємств Житомира. Мешканцям багатоповерхівок, які мають борги з квартплати, пропонують погашувати їх порожніми пляшками та макулатурою. Суть акції дуже проста. Людям запропонували здавати у пункт прийому вторинну сировину – скляні та пластикові пляшки, макулатуру та пластикові відходи. Кілограм макулатури коштує – гривню, одна пляшка – 40 коп. У приймальному пункті непотріб забирають і натомість видають чек із вказаною сумою. Наприкінці місяця жителям надсилають квитанції за квартплату, де із загальної суми відраховують вартість зданої вторсировини. Відтак людина зменшує свій борг із квартплати.

Сміття, особливо пластикові пляшки, у Косові можна побачити всюди – у дворах, річці, а найбільше – в лісі.

Якось у газеті «Репортер» я прочитав невеличку замітку про те, що американські вчені-океанологи виявили в Тихому океані плаваючий «острів» з пластикових пляшок і сміття висотою 10 м, площа якого така ж, як територія України.

З чого в Косові почався повний розвал комунального господарства?

За радянських часів комбінат комунальних підприємств (ККП) побудував собі добротний двоповерховий будинок по вул. Дружби — з гаражами, майстернями, придбав комплект необхідної сміттєзбиральної техніки. Коли в с. Смодній, Старому Косові, Вербовці було побудовано каскад очисних споруд з насосними і підкачуючими станціями, при ККП виник окремий підрозділ – «Водоканал», який пізніше відокремився, але знаходився в одному приміщенні з ККП.

Каналізаційні стоки після проходження усіх очисних етапів можна було пити. На насосній станції в с. Вербовці було пробурено 12 свердловин глибиною 24 м і встановлено 12 насосів потужністю 16 кВт кожний з підключенням всієї автоматики та захистом від холостого ходу. Тепер з 12 свердловин працюють 2-3.

З чиєїсь «доброї руки» ККП почав занепадати. В комбінаті з’явились великі борги за електроенергію і зарплату, робітники почали звільнятись, через суди не змогли забрати свою зарплату і в 1999 р. ККП фактично припинив своє існування.

Якщо в інших районах нашої області зберегли цю структуру і навіть відкривають нові ККП, то в Косові вважають, що вона взагалі непотрібна. А, наприклад, на Тернопільщині ще й дотепер у кожному районі є ККП.

Контору «Водоканалу» перевели в центр міста.

А що стало з будівлею ККП та його підсобним господарством?

Їх передали під офіс Національному природному парку «Гуцульщина», незважаючи на те, що цей парк ніякого відношення до міста не має.

НПП «Гуцульщина» має достатньо коштів і лісоматеріалів, щоб побудувати собі добрий будинок з теплицями або, в крайньому разі, центральну базу можна було створити на місці «Сількомунгоспу», який також збанкрутував.

У Косові в 2000 році з п’яти комунальних служб працювало тільки дві – «Будинкоуправління» і «Водоканал». Останній реорганізували в «Косівміськводосервіс», а «Будинкоуправління» – в ЖТКО («Житлотеплокомуноб’єднання»), яке мало на балансі дві котельні. Котельні передали на баланс ПП «Тепловик». І накінець — «Косівміськводосервіс» об’єднують з ЖТКО і ця нова комунальна структура має назву «Косівміськводосервіс» зі штатом до 40 осіб, без виробничої бази.

Цю контору запихають у дві невеличкі кімнати розміром 3х3 м у приміщенні колишнього гуртожитку з багаторічним боргом, як в «кота бліх», за неоплату з теплопостачання (якого вже 10 років немає), водопостачання і квартплати.

Ось така доля спіткала наших комунальників – ні порядного офісу немає, ні виробничої бази, ні матеріальних ресурсів, ні гідної зарплати — повний банкрут.

Влада говорить: «Місто стало чистішим і красивішим». А я кажу – бруднішим і засміченим. Один двірник припадає на 8 тис. жителів. А хто буде прибирати двори, під’їзди, перевулки, всі вулиці Москалівки? Мер міста М.М.Фокшей і його заступник наполягають на тому, що всі прибудинкові території мають прибирати самі жителі. А я вважаю, що кожний має виконувати свою роботу, – лікар лікувати, суддя – судити, вчитель – вчити, а комунальник – прибирати.

Кілька років тому я побував у США. Важко навіть порівнювати, які там чисті вулиці. Біля кожного будинку ростуть квіти, які постійно міняють, коли вони відцвітають. Ніде не видно ніяких рекламних оголошень, — ні на стовпах, ні на парканах. Кожний потічок вичищений, прибраний, ніде не знайдеш пластикову пляшку.

Всю пластикову і скляну тару люди кидають у спеціальні автомати (окремо – на пластик, окремо – на скло), які стоять перед кожним супермаркетом. Автомат одразу їх перетирає на порошок і видає людині чек на 5 центів за кожну пляшку. Його можна отоварити в магазині відразу ж або наприкінці року. Порошок з пластику і скла використовують для  виготовлення асфальту. Бачив я у США дитячі майданчики – такі  як у нас, біля Косівського магазину «Наш край».

Тільки в нас, коли впаде дощ, діти бігають по болоті, а в Америці кожний дитячий майданчик має спеціальне м’яке покриття, щоб, коли дитина впаде, не розбила би собі коліна чи лице.

Я ще раз звертаюсь до влади – проявіть розум, заберіть будинок у НПП «Гуцульщина» і віддайте його комунальникам, створіть «боєздатну» одну комунальну службу в місті Косові, щоб нам не здавалось, що ми живемо на сміттєзвалищі з поламаними контейнерами. Якщо ми хочемо, щоб наше місто було європейським містом, замість каміння на газоні майдану Незалежності посадіть квіти.

Богдан ТРАЧ,
житель м. Косова.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *