Незабутня зустріч

9 Серпня, 2012 | Коментувати | Переглядів: 3 821

Хочу щиро подякувати районній газеті «Гуцульський край», бо з неї дізналась про заплановану ювілейну зустріч моїх колишніх учнів, які закінчили школу в 1962 році. Я була їхнім класним керівником упродовж шести років. Відтоді минуло 50 літ.

Мої вихованці навчались у важкі повоєнні роки. У школі тоді не було необхідних матеріально-побутових умов для навчання і праці. Моїм колегам доводилось працювати вдома, книга була справді основним джерелом знань, а настільною книгою усіх педагогів була талановита праця В.Сухомлинського «Серце віддаю дітям».

Ми плідно працювали на уроках, намагались якнайліпше підготувати школярів до самостійного дорослого життя. Особливу увагу приділяли профорієнтаційній роботі. Активно допомагали в цьому вчителі трудового навчання Стрельбицький і Кічак. У школі учнів навчали працювати на верстатах, кермувати трактором і автомобілем. Разом з атестатом випускники отримували посвідчення водіїв. Тодішні школярі охоче працювали на сільськогосподарських роботах.

Мої вихованці радо відвідували бібліотеку. Їхнє дозвілля було цікавим та активним: ми ходили в походи на Говерлу і в Карпати, їздили на екскурсії по Україні і Росії, побували у Києві, Москві і Ленінграді.

Мої випускники 1962 року – уродженці Шепота, Прокурави, Брустурів, Уторопів, Микитинців… На ювілейну зустріч прийшли і приїхали 14 моїх колишніх учнів, які здобули різні професії, всі минулі роки жили і сьогодні живуть цікавим і змістовним життям, виховали прекрасних дітей. Я дуже вдячна їм за цю чудову зустріч, яку вони організували і провели, за їхній зворушливий подарунок мені – вишитий український рушник і запашний коровай.