У страшному 1944 році у Кутах було неспокійно. Німці і мадяри тікали, а радянські війська наступали.

У хаті Тарновецьких, родинній хаті моєї мами, по вул. Шевській зібралися 15 людей (усі свої, рідні). Були там зі мною і мої батьки. Взявши мене того дня, батько з матір’ю, пішли переночувати до свого родича. А на ранок, коли мама  прийшла до хати, на вулицю Шевську, з острахом побачила жахливу картину: на подвір’ї, на ганку, у хаті – скрізь трупи і багато крові. У той день, 28 квітня 1944 року сталася страшна трагедія. У хаті Тарновецьких було убито 11 людей, а чотирьох — поранено. А всього, у вівторок, 28 квітня 1944 року,   на цій вулиці вбили 32 людини і   поранили 7.
У 1951 році могилу відкрили. Останки всіх впізнали.  Склали в одну домовину і, відправивши панахиду, перезахоронили  на цвинтарі. Зараз за могилою доглядає моя двоюрідна сестра (по татові)  Віра Кулешір, вчителька, поетеса, яка живе у Кутах.

Про ці події пам’ятають старші люди. Пишу для молодих. Це буде маленьким    пізнанням історії минулого рідних Кутів.

Р. СУЧЕВАН (Півторанюк),
м. Вижниця.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *