Народжений у вчительській сім’ї, я ніколи не ходив колядувати і щедрувати з іншими дітьми в своєму радянському дитинстві. Колядував лише рідним. Можливо тому довго не міг зрозуміти  переберію на меланки та Старий новий рік.

Ну який сенс дорослим чоловікам натягати на себе  жіночий  одяг, густо фарбувати щоки і зупиняти автомобілі на  дорозі?  Ніякого тобі і релігійного підґрунтя, ні виховного моменту. Просто сплеск  нереалізованих акторських прагнень.

Минав час, мінялися уряди, навіть держава змінилася. А в ніч на Василія  нові й нові гурти меланкарів виходять на засніжені  вулиці. Що кличе їх? Чи лиш прагнення заробити гроші?

Однозначно, ні. У цьому ще раз переконався, коли цього року  спеціально на Старий новий рік приїхав до столиці  Косівського меланкарства – в село Пістинь.

Особливий, піднесений настрій панував тут ще з обіду. У Пістинь почали з’їжджатись   люди з інших сіл.

У центрі села  робили імпровізовану  сцену, прикрашали її. А згодом на ній почали виступати дитячі  гурти колядників і меланкарів. Та всі чекали основного дійства. І воно розпочалося, коли на вулицю виходили гурти дорослих меланкарів.

Здається, немає меж людській фантазії, коли дивишся на пістинську  переберію. Он іде меланка з бесагами через плече із біленькою кізонькою у віночку, яку з нагоди свята  одягли у вишиваний кептарик. Тваринка, спантеличена такою кількістю людей, впирається усіма ногами, та цим викликає лише веселий сміх. А там чорти виробляють свої чортячі фокуси, щоб спокусити чесного християнина, а ось  пишногруді Меланки не пропускають жодного чоловіка, не облапавши його, щоб знав, як залицятися до чужих жінок цілий рік. І стільки народного гумору та хисту у цьому, ніким не зрежисерованому дійстві!

Тут кожен артист, і артист талановитий. За всім цим уважно стежать і справжні міліціонери, і перебрані…

На сцену піднімаються меланкарі, вони показують проводи рекрутів в армію. Таких колоритних персонажів із великими квадратними  чемоданами не бачила жодна сцена світу. Цей театр абсурду поєднав  у собі одяг  персонажів різних століть і по-новому ставить вічну проблему рекрутства.

А потім інший гурт  показує весілля Меланки. І знову стільки проблем побачило в ньому народне око! Але все так весело, так смішно  і так ненав’язливо повчально.

Ніби за помахом  якоїсь чарівної палички, змінюється погода.

Природні осінні декорації змінюються зимовими: віє хурделиця,  холоднішає. Та народним акторам  і глядачам зовсім не холодно.

Вони творять  дійство, яке не має кінця.  І назва йому — творчість народна…

Я. ТИМОФІЙЧУК.
Фото автора.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *