За проїзд без квитка — вихід без зупинки! або Один день з життя львівської маршрутки..
21 Серпня, 2011 | Коментувати | Переглядів: 2 605
Чи давно ви були у Львові? Якщо надумаєте поїхати, то вам потрібно знати декілька речей про львівські маршрутки.
Життя львівського транспорту вирує, немов бурхлива гірська річка. Лише у наших маршрутках вам запропонують широкий спектр послуг. Чого тут тільки немає?! І масаж усіх можливих частин тіла, і ранкова зарядка, і безплатний тренажерний зал, і служба знайомств… І це всього за дві гривні. А влітку — це ще й безкоштовна сауна, ще б рушники і капці видавали при вході.
Саме в моменти перебування у громадському транспорті пригадуєш старий як світ вислів, що наше життя – це гра. Адже в ці жовті маленькі машинки люди набиваються немов кубики в грі тетріс. Шкода тільки, що після заповнення ряду він не зникає.
Крім того, вже давно ні для кого не секрет, що у транспорті не діють жодні закони фізики, а сили земного тяжіння узагалі немає, є тільки тяжіння до сусіда збоку, одним словом, — невагомість, немов в космосі.
Львів з давніх-давен відрізнявся оригінальністю і неповторністю. Саме тому тільки у Львові, зайнявши місце біля водія, пасажир перетворюється на касира. Тільки у нас можна побачити напис на автобусі: «Це не тролейбус!!!». І тільки у львівському електротранспорті студенти настільки бідні, що закомпостовані талончики шукають під ногами, немов гриби в лісі. Через це тільки у львівських трамваях можна прочитати напис: «Якщо хочете, щоб у водія була зарплата, купіть талон, будь ласка».
Життя у міських «джунглях» вимагає неабиякої фізичної і моральної підготовки.
Як весело їхати в маршрутці, коли дзвонить телефон! Стоїш на одній нозі, підпираєш іншою кінцівкою сумку чи пакет, водночас тримаєшся за поручні і то лишень, якщо до них дотягнешся. Тією рукою, що залишилась, тримаєш телефон і відповідаєш на важливий дзвінок.
Щодня трапляються у маршрутках веслі курйози. Запам`ятався такий випадок. У переповнену маршрутку о 8 годині ранку намагався запхатися чоловік. Вовтузився він достатньо довгий час. Жіночці, що стояла перед ним, очевидно, набридли його рухи, і вона, довго не думаючи, зняла з нього шапку і викинула її з маршрутки.
А як вам діалог з життя пасажирів?
Маршрутка від`їжджає від зупинки, хтось кричить:
— Водію, зачекайте, ще «гроші» добігають!
Водій зупинився, пасажир заходить:
— Дякую. Посвідчення!
Водій розчарованим голосом — у бік пасажирів:
– А гроші —фальшиві….
Якщо би наші маршрутки рекламували, то їхнім девізом був би такий слоган: «Наш маршрут – пряма дорога на небо».
Так, одна літня жінка виходячи з маршрутки на зупинці, подякувала водію, на що той відповів:
— Вам дякуємо за те, що скористалися нашими авіалініями.
Отаке воно — «таємне» життя львівського громадського транспорту.
Всі ми мріємо їздити на жовтому Lamborghini, а до сих пір їздимо на жовтому «Богдані».
М`якої вам зупинки наступного разу, коли приїдете до Львова!!!
Тетяна Павлюк,
студентка ІІ курсу
факультету журналістики
ЛНУ імені Івана Франка.
Коментарі
Написати коментар
Реклама у Косові
Косівський фотоальбом
Гуцульщина
