Життя – великий скарб, який потрібно берегти, цінувати, любити. Людині, на жаль, не судилося жити вічно, принаймні на землі, але вона у повній мірі має змогу залишити після себе велику скарбницю своєї творчості – чи то різноманітних і багатогранних виробів з дерева та кераміки, чи наукову працю для нащадків, чи неперевершений художній твір. Адже саме для цього Господь вкладає у кожного з нас частиночку таланту, розуму і вміння.
Розуміла це свого часу і народна майстриня гуцульської кераміки Павлина Цвілик. Ця проста і щира жінка подарувала нам сьогодні безліч і справді красивих речей: мисників, дзбанків, горщиків і багато іншого, які прикрашають вітрини музеїв, приватних садиб, милують чистотою тла, барвистістю і грайливістю кольорів, відображають справжню Гуцульщину. Нині про неї розповідають молодшим поколінням, її творчість вивчають і досліджують, її пам’ять бережуть і шанують.
Нещодавно у Косівському інституті прикладного і декоративного мистецтва ЛНАМ провели науково-практичну конференцію, присвячену 120-річчю від дня народження видатної майстрині кераміки Павлини Цвілик. Скільки років збігло, життя не вернути, а пам’ять і праця ще й досі живуть серед людей. Саме про це, мабуть, і мріяла колись талановита авторка численних глиняних виробів – здобути повагу і поціновування її таланту, що не дарма присвятила і віддала сповна все своє життя такій непростій справі.
Вів конференцію мистецтвознавець, викладач інституту, член НСХ України О.О.Слободян. Олег Олексійович розповів присутнім про життєвий і творчий шлях Павлини Цвілик, продемонстрував власні дослідження щодо творчості мисткині, щодо квіткових форм зображень, чутливого розпису і нанесення фарб. Бо, вважає, що все це щоразу несе в собі новий зміст, нові враження і таємниці.
Багато розповіли про творчу діяльність Павлини Цвілик мистецтвознавці, викладачі КІПДМ, а також Любов Ілюк, завідувач Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини, Романа Баран, завідувач відділом кераміки Коломийського національного музею Гуцульщини та Покуття ім. Кобринського і родичі майстрині, зокрема заслужений майстер народної творчості Ірина Заячук. Хто, як не рідні змогли пригадати найцікавіші моменти з життя їхньої бабусі, розповісти про продовження роду видатної родини Цвіликів.
Павлина Цвілик – майстриня настрою, почуття. Її твори, за словами дослідників, настільки жіночні, м’які і досконалі, що й сумніву нема – вона не наслідувала, а видумувала своє, власне, чим і вирізнялася серед інших. Бо мала свій стиль, задум і бажання передати красу рідного краю не у віршах чи мелодіях, а цікавих і досконалих формах гуцульської кераміки, яка житиме вічно.
Мирослава ДОЛИНЧУК.