Віночок життя – подарунок на 100-річчя

6 Червня, 2011 | Коментувати | Переглядів: 6 571

Коли людина проживає свій вік, кожного року, в день її народження, доля дарує найкращий подарунок – завтрашній день, і так щоразу. Поважна сотня 18 травня постукала й у двері жительки села Кобак Марії Дмитрівни Сав’юк, а разом із нею – і новий день, нові приємні переживання, емоції, сльози щастя.

Невеличкого зросту бабуся вийшла з оселі, щоб привітати гостей. Сама крокує назустріч. Хоч не так легко, як раніше, та має поруч добру опору – своїх уже дорослих правнуків і підтримку всієї родини. Не чужа вона їм, не байдужа, бо для всіх – як найстарша мати, яка прожила нелегкі часи, стільки вистраждала і перетерпіла. Адже допомагала чим могла, виховувала, піклувалася, й донині не раз, мабуть, в думці лунало: скільки всього б ще зробити, та роки беруть своє, а, можливо, нарешті настав час по-справжньому відпочити. Погодяться з цим і рідні, бо годі й уявити, який подарунок зробили вони бабусі на 100-річчя. Сьогодні Марії Дмитрівні лишень чекати сонечка, і вона зможе приємно проводити час у саду, бо там тепер, під розлогими деревами, заховався її подарунок – велика дерев’яна гойдалка, якій радіє й справді як дитина. Дасть Бог дочекати, і ще праправнукам не раз, сидячи на цій просторій лавочці, розповідатиме, як і правнукам, про життя, про яке хіба що в книжках читатимуть, бо воно так відрізняється від реальності сьогодення. А цій жінці є що розказати. Уявити тільки той час, як ходила пішком за верстви земель на Тернопільщину, де працював її чоловік, якому носила їжу. Як трудилася у колгоспі. Які чудові рушники ткала, деякі з них ще й досі зберігає у куфрі для своїх нащадків, щоб пам’ятали і не раз згадували про бабусю. Бо поки людина живе, запам’ятовує, щоб переповісти це через багато років. Хоч Марії Дмитрівні сьогодні сто літ, та пам’ять добру має, може розповісти не лише про роки минувшини, але й про те, що відбулося нещодавно – пам’ятає у кого день народження, хрестини, які подарунки дарувала, навіть згадує  очільників влади, за якими спостерігала на екрані телевізора, бо має також свою думку і хоче знати, чим сьогодні живе її Україна.

Нелегко довелося подолати сотні годин, днів і років Марії Сав’юк. Дуже рано втратила матір, невдовзі помер батько, а через низку років похоронила й усіх рідних. Нині її доглядають і допомагають невістка Світлана, правнуки Іван і Олексій зі своїми дружинами Марією і Оксаною. Дбають про стареньку, як можуть. Серед них є і медпрацівники, та розповідають, що рідко доводилося звертатися по допомогу в лікарню, зазвичай, самі намагаються зарадити і запобігти хворобі. Кажуть, що бабуся сильна до всього, все стерпить, а духовно готова подолати усі перешкоди, бо вірить у Божу поміч, щоранку і щовечора молиться за благословення і здоров’я близьких їй людей. Відчуває, що не даремно Господь подарував їй стільки років життя, стільки болю і стільки ж радості, стільки людської волі і сили.

Привітати Марію Сав’юк з таким величним для всієї родини святом завітали: заступник голови райдержадміністрації В.Совіздранюк, який  передав вітання від районної влади, а також вручив привітального листа від Президента України,  директор філії територіального центру з обслуговування одиноких і перестарілих людей Ю.Радиш, заступник начальника управління праці та соціального захисту населення РДА В.Галамасюк і представник від виконкому Кобаківської сільської ради В.Кавецький.  Всі дарували подарунки, бажали здоров’я, добра та злагоди, щоб дочекати  ще 105-ї і щонайменше 110-ї річниць від дня народження ювілярки. Та скільки не було б подарунків, найкращим для Марії Дмитрівни завжди буде життя, яке вона цінує як ніхто інший.

Мирослава ДОЛИНЧУК.
Фото автора.

Коментарі