Від секретаря — до голови

28 Травня, 2011 | Коментувати | Переглядів: 3 054

У кожної людини своя доля, свій шлях, який вона долає. Коли у сім’ї Мамчуків народився син Володимир, мама мріяла, щоб він виріс добрим і порядним, здобув корисну професію.  Володимир добре вчився у школі, після закінчення якої вступив на навчання до Чернівецького державного університету, де здобував  фах  учителя. П’ять років працював учителем фізики у Рожнівській школі. Але доля завела Володимира Ілліча до райвиконкому, де він упродовж багатьох років пропрацював: від секретаря — до голови.

Пізніше був головою районної ради. За цей час доводилося зустрічатися з багатьма відомими людьми, звертатися й до Києва, щоб вирішити чимало місцевих питань. Згадаймо 90-ті роки, коли проблем було більше, ніж позитивного: міжконфесійні та земельні конфлікти, заборгованості з виплати  заробітної плати та багато іншого. В основному все лягало на плечі керівника району. Спільно з працівниками, депутатами районної ради вдалося вирішити чимало проблем районного рівня і особистих звернень громадян.

Володимир Ілліч трудову діяльність поєднував з навчанням. Закінчив Львівський держуніверситет, здобув освіту юриста, а також магістратуру з державного управління при Івано-Франківському  технічному університеті нафти і газу.

Працюючи  у районній раді, доводилося докладати чимало зусиль, щоб район не відставав від інших. Будучи  депутатом районної ради кількох скликань, В.І.Мамчук допомагав своїм виборцям вирішувати наболілі проблеми. Він тішився, що з його кабінету людина виходила задоволена,  з усмішкою, і вважає, що людська подяка є найбільшою нагородою для нього. Хоча є у Володимира Ілліча чимало подяк і грамот обласного і державного рівнів — нагороди за багаторічну і плідну працю. Медаль одержав, коли працював директором Косівського сирзаводу. Очоливши це виробництво, зіткнувся з тим, що за день приймали тільки 200 л молока. Що з цієї кількості  можна зробити? За чотири роки його  керівництва   сирзавод приймав щодня 18 тонн молока. Результат роботи був очевидний.

Володимир Мамчук також бере активну участь у громадському житті району. Крім цього,  він є членом колегії райдержадміністрації. За період своєї трудової діяльності йому доводилося зустрічатися з високими посадовцями, в тому числі й з президентами України:  Л.Кравчуком, Л.Кучмою і В.Ющенком.

У 2002 році В.І.Мамчук очолив управління праці і соціального захисту населення РДА. Сюди кожного дня звертаються люди за соціальною допомогою. Багатьом з них треба роз’яснити, допомогти. Володимир Ілліч вміє вислухати, вникнути в те, з чим до нього звертається людина.  Він користується  авторитетом  не тільки  в своєму  колективі, а в районі, області й далеко за  їхніми межами. Де б він не працював, завжди хоче залишити добрий слід.

У минулому  році  приміщення управління докорінно змінило свій вигляд. Завдяки вмілому керівництву В.Мамчука його реконструйовано. Сьогодні не порівняти  те приміщення, яке було, з новим. Тут чисті  просторі  кабінети, оснащені сучасною технікою.  Для відвідувачів оформили кімнату, де вони можуть написати заяву та заповнити інші документи. Та й ставлення працівників управління до відвідувачів більш ввічливе. Вони стараються обслужити людей без нарікань і непорозумінь. Саме Володимир Ілліч зумів  організувати роботу управління на високому рівні.

За багаторічну працю здобув чималий досвід, яким радо ділиться з колегами по роботі. До нього звертаються не тільки як до керівника, а як до товариша і порадника. Тому тут нині працює згуртований, дружний колектив.

Понад 40 років В.І.Мамчук долає свій  трудовий шлях, на якому  траплялися не тільки квіти, а й колючки. Але він гордо несе своє ім’я і став тим, про  кого мріяли батьки. Сьогодні його старенька мати пишається, що виховала прекрасного сина для України. Вона завжди була його добрим порадником. Добрим порадником і другом  для Володимира  стала дружина Валентина. Вона завжди зустрічає його з роботи, коли приходить втомлений чи роздратований. Валентина Григорівна підбирає слова  розради, переживаючи разом з ним якісь  неприємності, радіє його успіхам і досягненням. У їхній  сім’ї вже дорослими стали три сини і дочка, яких дуже любить батько.  Попри велику зайнятість на роботі, він завжди знаходив час на спілкування з дітьми. А тепер тішать його двоє прекрасних онучат. Граючись з ними,  згадує й свої дитячі роки. Його батьки також були зайнятими людьми. Мама працювала у ВХО «Гуцульщина», а батько був головою колгоспу. Вони для Володимира Ілліча були  добрим прикладом і наставниками, тому  й він старається бути таким  для своїх дітей і онуків. А його діти радіють за батька, бо знають, яким великим авторитетом він користується у людей.

Вікторія КУШНІРЧУК.

Коментарі