Виробництво є – збуту нема

7 Травня, 2011 | Коментувати | Переглядів: 3 147

Здавалось би, що село мало б найменше потерпати від економічних негараздів у державі. Навіть у період кризи його сутність незмінна – годувати державу. Орати і сіяти, вирощувати хліб і до хліба – це одвічна традиція, прабатьківське покликання кожного селянина. І хоч би яких висот не сягав технічний прогрес людства, ця давня істина не втрачає своєї актуальності та ваги й сьогодні.

У пляшки — й на базар

У центрі Косова, поблизу продуктового магазину, літній чоловік тримає у руках наповнені пластикові пляшки. Молоко продає по чотири гривні за літр. Одна сумка вже порожня, у другій –залишилось кілька пляшок. Покупці з продавцем не торгуються, знають, що на базарі правлять дорожче. Але туди чоловік не йде, бо там ціну «тримають»: за півторалітрову пляшку молока хочуть 8-9 гривень.

Пан Василь живе в одному з сіл, що межує зі Снятинським районом. У господарстві утримує двох корів. Має дорослих дітей, та поки вони «стануть добре на ноги», їм, вважає, треба допомагати.

— Я ще можу поїхати у Косів. Гірше стареньким бабусям, — каже сивий чоловік. – Раз у тиждень їду у Косів, бо у селі молоко ніхто не бере. На нашій вулиці було колись 90 корів, тепер 40. Годівля дорога, а молоко нема де продати, тому й стали люди менше худоби тримати.

На косівському продуктовому ринку молоко теж не хапають. Але впродовж дня жіночки все-таки спродають молочну продукцію, рідко коли повертають додому. Уторопчанка Марія, зазвичай, їде у Косів після того, як упорається з вранішньою домашньою роботою. Її сім’я теж утримує дві корови. Але каже, що одну будуть продавати, бо нема часу літньої пори базарами ходити.

Заборгували великі гроші

Для багатьох сільських жителів продаж молока, сметани, домашнього сиру — чи не єдине джерело заробітку і виживання сім’ї. Особливо зараз, коли настав період масового розтелу корів. Весна – це пора великого молока. Його і для родинних потреб вистачає, і на продаж залишається. Тільки зі збутом проблема. Окрім базару,  селянину ніде його продати. У селах молоко ніхто не заготовляє, а ті, що закуповували, довіру втратили. Лише Надвірнянський молокозавод заборгував жителям Березівського куща 176 тис. грн. Новоселицький маслозавод «Екосир» не виплатив за одержане молоко 248 тис. грн., Тлумацький і Галицький сирзаводи — відповідно 36 тис. грн. і 40 тис. грн. Ці борги тягнуться не перший рік і весь цей час ведуться перемовини про їхнє повернення.

Селянин не може – ЦЗ допоможе

Звичайно, подоїти корову і понести свіже молоко на базар –найкоротший шлях від виробника до споживача. На ньому немає посередників і різних «закруток», які неймовірно здорожчують продукцію. Та й система цін гнучка: більше товару — менша його вартість.

Але такий шлях не зовсім безпечний, стверджують ветеринари. Тварини, яких утримує сільське населення, не завжди охоплені відповідним ветеринарним доглядом і контролем. Господарі, які уникають ідентифікації тварин та планових ветеринарних досліджень, можуть навіть не здогадуватися, що їхня корова хвора або перебуває в інкубаційному періоді захворювання і становить загрозу здоров’ю для його сім’ї та покупців молока.

Система організованої заготівлі молока для Косівщини – справа не нова. Приймальні пункти ще в недалекому минулому справно працювали практично в усіх селах низинної і гірської зони. Важко зрозуміти, як в один момент вдалося зламати такий чіткий і налагоджений механізм. А результат цього відчутний: подивіться на полиці супермаркетів і продовольчих магазинів міста –косівського молока там не знайдете. Є фасована продукція вінницьких, львівських та інших виробників.

На Косівщині тепер молоко заготовляє тільки МП «Вітанта» і то, в основному, на Березівському кущі. Тому районна влада вирішила приділити першочергову увагу створенню у селах заготівельно-збутових кооперативів. Про цей напрямок роботи неодноразово вели серйозну розмову з головами сільських і селищних рад. До речі, дієвою підтримкою у цьому напрямі можна заручитися у Центрі зайнятості, про що повідомив його директор Василь Цимбалюк. Центр зайнятості може надати одноразову грошову допомогу на організацію підприємницької діяльності. І це буде справді суттєва фінансова поміч для започаткування власної справи. Другою життєдайною ін’єкцією від ЦЗ може стати створення в кооперативі додаткових робочих місць з відшкодуванням зарплати разом з податками за рахунок фонду Центру зайнятості. Позитивний досвід співпраці з ЦЗ уже мають ПАПФ «Черганівка», ФГ «Сливка». Можливо, варто спробувати й іншим. Тим більше, що бізнес-простір у сфері заготівлі та переробки молока залишається неосвоєним.

Ігор СУСАК.

Коментарі