Уторопчани бережуть пам’ять про Марійку Підгірянку
14 Квітня, 2011 | Коментувати | Переглядів: 5 667
29 березня світла пам’ять про Марійку Підгірянку (з нагоди 130-річчя від дня народження) зібрала всіх учнів і вчителів Уторопського навчально-виховного об’єднання біля меморіальної дошки, встановленої на честь поетеси.
З цікавими розповідями та спогадами про М. Підгірянку (Ленерт) виступили учні початкових класів. Адже саме в с. Уторопи у 1888 р. переїхала сім’я Омеляна Ленерта. Марійка Ленерт самотужки оволодівала програмою 1 класу, а в Уторопську двокласну школу вступила відразу до 2 класу. Після її закінчення дівчина знову навчалася вдома, бо батько п’ятьох дітей не мав змоги утримувати їх усіх під час навчання у школах. Тому Марійка склала екстерном іспити за восьмирічну жіночу школу в Коломиї, а згодом – і за курс учительської семінарії у Львові.
З 1900 по 1905 рік М. Підгірянка учителювала в Уторопах. Саме у нашому селі, десь у 1894 році, почалася поетична творчість дівчини, спочатку польською мовою. На українську перейшла під впливом як «Кобзаря», так і гуцульського фольклору.
Сама вона про себе писала: «Я – самоук, – несміле дитя Підгір’я. Списувала, що мені старі ліси розказували».
Глибоко розуміла Марійка «смерекову мову», бо чула її від народження, любила ходити з батьком у ліс, спостерігала за красою рідного краю.
В Уторопах написала один із кращих своїх віршів «Ой не нам, та не нам в кайданах ходити». Не обмежуючись навчанням сільських дітей, учителька гуртувала і селянську молодь, і поважних ґаздів.
Уторопчани бережуть пам’ять про Марійку Підгірянку. У школі на честь народної вчительки встановлено меморіальну дошку. Та найкращим пам’ятником нашій землячці є добра, велика слава Уторопської школи, в якій Марійка Підгірянка і вчилася, і вчителювала, і творила свої поезії.
Галина ЛАСІЙЧУК,
заступник директора з виховної роботи Уторопського НВО.
Коментарі
Написати коментар
Реклама у Косові
Косівський фотоальбом
Гуцульщина
