Прийміть дитину у родину!

21 Вересня, 2010 | Коментувати | Переглядів: 4 465

Для будь-якого суспільства характерно, що зі зниженням потенціалу загальнолюдських і духовних цінностей в ньому активно проявляється феномен розвитку сирітства – зростає кількість дітей, які залишилися без батьківського піклування. Ця риса, на жаль, не обминула і нашу країну. Становище дітей, що втратили опіку біологічних батьків, нині дуже складне. Як проблема національного значення, що потребує першочергового розв’язання в Україні розглядається питання поліпшення умов розвитку дітей, які опинилися у скрутному становищі, а також запобігання поширенню цього явища в суспільстві.

Системи виховання дітей і догляд за ними в нашій країні впродовж багатьох десятиліть формувалися і розвивалися на основі ідеї виховання дітей у державних установах таких як дитячі будинки, школи-інтернати. Однак останнім часом зростає рівень розуміння необхідності радикального реформування цих систем і створення альтернативних структур.

Результати національного дослідження свідчать, що на даний момент у державних закладах піклування широко розповсюдженні наступні явища: жорстоке поводження з дітьми (фізичне, психологічне, емоційне тощо), крадіжки, дитяча проституція, зловживання алкоголем і наркотиками та інше. В таких закладах гостро стоїть необхідність створення умов для розвитку і зростання дітей з урахуванням їх індивідуальних особливостей та потреб.

З іншого боку, існує певна закономірність: чим раніше і довше дитина залишається без батьківської опіки, тим складніше відбувається її соціалізація в дорослому житті. Адже життя без сім’ї, в умовах тривалої соціальної ізоляції, в замкнутому колективі, в якому перебувають вихованці інтернатів, обмежують розвиток особистості дитини. Такі діти мають труднощі з засвоєнням соціальних ролей, у них практично відсутнє уявлення про модель сім’ї, а також дуже низька мотивація до інтелектуального та морального самовдосконалення. Окрім того, феномен сирітства має, й правові наслідки – порушується конституційне право дитини на сімейне виховання та батьківське піклування. Таке право є також одним з основних прав дитини, проголошених Конвенцією ООН про права дитини.

Усе більше дітей, переданих під опіку державним закладам, – це тривожний сигнал, щодо тиску, якого зазнають їх сім’ї, а також щодо майбутнього цих дітей. Діти, які виховуються у спеціалізованих установах позбавляються сімейного тепла і турботи, невід’ємне право на які має кожна дитина. Діти повинні жити в сім’ях, оточені батьківською ласкою і материнською любов’ю.

Сім’я є найважливішою ланкою у вихованні дітей. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На формування особистості дитини впливає характер стосунків між батьками та всіма членами сім’ї, ставлення батьків-вихователів до праці, їх участь у суспільному житті.

Тільки у сім’ї знедолені діти можуть відчути тепло, любов, батьківську турботу, отримають навики для майбутнього життя.

Направлення дитини до інтернатного закладу треба розглядати як крайній захід. Чим меншою є дитина і чим довше вона перебуває в закладі, тим більшою є завдана їй шкода.

Подоланням цієї важливої проблеми є організація сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, формами якого є усиновлення, опіка та піклування, створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

Усиновлення визнане в Україні пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Внаслідок усиновлення дитина втрачає статус дитини-сироти і стає сином чи донькою.

Кількість українців, які бажають усиновити дитину, зростає щорічно.

З числа дітей, які підлягають усиновленню та перебувають на обліку у службі у справах дітей Косівської райдержадміністрації у 2009 році усиновлено 7 осіб.

Службою у справах дітей райдержадміністрації ведеться облік дітей, які можуть бути усиновлені та осіб, які бажають усиновити дитину, здійснюється постійний контроль за дотриманням прав дітей після усиновлення. Особам, які бажають усиновити дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування надаються консультації та роз’яснення з даних питань.

Однією із форм сімейного виховання дітей-сиріт є створення дитячих будинків сімейного типу. ДБСТ – це сім’я або особа, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 5 до 10 дітей на виховання та спільне проживання. Така форма створює оптимальні умови для підтримки соціально незахищених категорій дітей, передачу таких дітей на виховання у родину, у природне середовище де є тато і мама, де є брати і сестри.

В серпні 2008 року у місті Косові створено дитячий будинок сімейного типу Рубанюка Юрія Івановича та Рубанюк Оксани Василівни, в який влаштовано 9 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Ще одна форма сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є прийомна сім’я. Це сім’я або особа, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.

11 дітей-сиріт, які перебувають на обліку в службі у справах дітей Косівської райдержадміністрації, влаштовані у прийомні сім’ї, 5 із них в межах нашого району, а саме 3 із них влаштовані в прийомну сім’ю Григор’єва Володимира Петровича та Григор’євої Марії Степанівни мешканців села Розтоки, 1 – влаштована у прийомну сім’ю Волощук Лариси Павлівни, місто Косів, і ще 1 дитина-сирота влаштована в цьому році в прийомну сім’ю Ковальова Сергія Володимировича та Ковальової Мар’яни Іванівни, село Старі Кути.

Прийомна сім’я є найефективнішою формою виховання дітей, які потребують опіки держави. Тому, що тільки у сім’ї закладаються світогляд, морально-естетичні ідеали і смаки, норми поведінки, трудові навики і усі ті якості, які становлять сутність людини. На формування особистості дитини впливає характер стосунків між батьками та всіма членами сім’ї, ставлення батьків-вихователів до праці, їх участь у суспільному житті. Тільки у сім’ї знедолені діти можуть відчути тепло, любов, батьківську турботу, отримають навики для майбутнього життя.

Із 109 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що перебувають на обліку 79 влаштовні під опіку. Опікуни та піклувальники забезпечують захист основних прав та інтересів підопічних дітей, дбають про підопічного, створюють йому необхідні побутові умови, забезпечують його доглядом та лікуванням, дбають про виховання, навчання та розвиток, вчиняють правочини від імені та в інтересах підопічного.

Для реалізації права кожної дитини на виховання в сім’ї, відповідно до чинного законодавства призначається і виплачується державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошове забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам.

У 2009 році Верховною Радою України була прийнята Загальнодержавна програма „Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року, яка має на меті об’єднати в єдину систему зусилля держави щодо захисту прав дітей в Україні та забезпечити оптимальне функціонування цілісної системи такого захисту. Президентом України наголошено на обов’язковому дотриманні права кожної дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання в сім’ї. Ефективна політика в інтересах дітей повинна базуватися па точному знанні і розумінні справжнього становища дітей, їх потреб і способів найкращого задоволення цих потреб.

Якщо дитина залишилася сиротою, або у разі неможливості залишення дитини з батьками існує можливість реалізації її права на виховання в сімейному оточенні шляхом усиновлення, встановлення опіки, піклування та взяття під патронат (прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу).

Дорогі батьки! Вони мріють про щасливу сім’ю! Сподіваються, що хтось їх полюбить по-справжньому і назве своїм сином чи донькою.

Зважтеся на цей крок! Ваша дитина на вас чекає!

Галина Мойсюк
завідувач сектора з питань усиновлення, опіки, піклування та сімейних форм виховання дітей служби у справах дітей Косівської райдержадміністрації

Коментарі