Господь хворобами на наше тіло для вічности зціляє наші душі…

13 Серпня, 2010 | Коментувати | Переглядів: 2 677

Але допоки дитячі тіла ще молоді і здорові, а душі у надійному захистку посередництвом батьків, ми маєм дбати, як про них, так і про той обов’язок, котрого дав нам Бог, від коли зіслав маленьку душу в лоно мами…

У Господній притчі про сіяча, як знаємо — частина зерен доброго врожаю упали на-обабіч поля, при дорозі. Вони посходили швиденько, й молоді… усохли в корені! Але, якщо б дбайливий і ощадливий ґазда, котрого було поле при дорозі, зумів би вчасно сходи ті віднести в своє поле, вони б навіть в порівнянні із тими, що були глибоко у добрім грунті залягли, напевне дали би швидкий і добрий урожай, а не пропали б в спеку, і не вмерли б…

Чи наші діти часто, слухаючи Слово Боже, і слова батьків, приймають їх? Чи завжди і в покорі підчиняються тим прагненням батьків і Бога? Чи завжди в стані ми самі додати їм наснаги в розумінні праЩгих і в навчанні? Чи завжди приклад наш і ближніх у родині не суперечить тим повчанням і словам? Чи вмієм ми самі достатньо приділити часу для науки, котра в майбутньому спасе малих тих, а заразом і нас самих?

Хто з нас осмілиться відверту й ствердну відповідь тут і зараз?

Для того, щоб надати нам поміч Божу, у Церкві між людей зростають нечисельні, але досить масові групи анімаційних «духівників», котрі в тісному співслужінні з церковними духівниками дають ради з малими та нескріпленими душами в тілах наших малих і молодих дітей.

Важко визначити — хто в цьому тандемі переважає та має більшу користь?: батьки, котрі мають змогу відпустити своїх чад у добрі руки, та трохи відпочити від них; чи самі чада, котрі мають змогу хоч на час випасти з-під зіркого ока батьків; чи ті ж таки масовики-аніматори, котрі з радістю і приємністю виконують службу в поміч Богу і батькам, але як добрі воїни у дорому війську не можуть нести службу власним коштом…?

Чи важко, і чи важливо взагалі відшукати між них вигіднішу сторону?!

Але важливим є той факт, що команда молодих та обдарованих молодих християн під керівництвом досвідченого провідника з Тернополя, люб’язно погодились провести десятиденний дитячий-молодіжний духовно – оздоровчий табір в Зарваниці, поруч зі Святинями Духовного Марійського Центру, про котрий може добре свідчити багато хто з Вас тут присутніх.

Табір матиме зручне приміщення в Християнському молодіжному центрі біля парафіяльної Церкву Зарваниці, де знаходиться чудотворна ікона Матері Божої, поблизу Собору на місці чудотворного джерела.

Зручності і догляд у побуті та харчуванні мають бути добрими і якісними-але що вони важитимуть в порівнянні з тим, що діти матимуть змогу протягом десяти днів перебувати на Службі Божій в тім Святім місці, та мати на щодень Святе Причастя?!.

А ще в добавок і розваги, ігри; відпочинок, екскурсії.

Прикро дещо сповіщати, що це має мати грошову ціну. Але це є кошт на військо, «коні» і харчі. Якщо хтось з доброчинців та меценатів від бізнесу та влади не зголоситься допомогти в фінансуванні цього, по суті першого подібного табору на нашій парафії, то за участю нашої церковної каси, вартість десяти днів табору (доїзд, проживання, харчування, догляд і опіка, як духовна, так і розважальна, страхівка, екскурсії, лікарський догляд) вартуватиме батькам близько шестисот гривень, тобто половини від вартості тижневого відпочинку в Грибівці на морі біля Одеси (хтось там уже певно побував?).

Добра і приємна справа гучної реклами не потребує, але про деталі табору зможете узнати кожен, при бажанні відпустити до нього свою дитину, або й самим молодим та подружнім в нім відпочити. Можлива кількість — до п’ятдесяти чоловік. Час: від 18-го серпня (перед Преображенням Господнім) — виїзд в обідній час;

До 28-го серпня (Успіння Пресвятої Богородиці), коли наша і вся гуцульська цьогорічна піша Проща прийдемо до Зарваниці — повернення автобусом по закінченні Літургії.

За деталями та для запису просимо звертатись до церкви Святого Василія Великого, що на Москалівці в м. Косові, вул. Хмельницького, 60, в Дзвіницю, а також за тел.: (067) 9241131, (067) 3693137, 2-45-90.

Запис вестимемо до 12 серпня 2010 р.

Олександр Тіца.
о. Роман Іванюлик,
декан Косівський УГКЦ.

Коментарі