Моє село — найкраще!
28 Липня, 2010 | Коментувати | Переглядів: 8 783
У цьому поетичному образі Великого Кобзаря відображено все: і любов до рідної землі, і турбота про неї. Ясна річ, сучасне село не йде в ніяке порівняння з тим бідним згорьованим — шевченківських часів. Невпізнанно змінилося воно. Нове українське незалежне життя вдихнуло в нього животворну силу. Нині в сільський пейзаж гарно вписуються двоповерхові будинки, в багатьох хатах – достаток.
Приємно зайти в сільський двір на вулиці Мазепи до пенсіонера Дмитра Михайловича Ільницького. Разом з дружиною, теж пенсіонеркою, Галиною Василівною, вони утримують свій будинок і подвір’я у зразковому порядку. Тут чисто, охайно, все на своєму місці. Кожен житель вулиці Мазепи, на якій живуть пенсіонери, а також будь-хто з центру села може скористатися порадою глави сім’ї щодо питань благоустрою, а господиня порекомендує, які квіти садити, щоб прикрашали до пізньої осені садибу.
Милуюся нашим селом, де впорядковані вулиці, чепурні будинки, де — і це, мабуть, найголовніше! – люди привітні, щирі своїми помислами і ділами.
Сьогодні обличчя Хімчина змінилося завдяки зусиллям виконкому, усім жителям, які люблять своє село і хочуть, щоб воно з року в рік ставало привабливішим.
Хоча Хімчин розташований обабіч головної траси, чимало транспорту проїжджає тут щодня, що, безперечно, створює додаткові труднощі у проведенні заходів з благоустрою населеного пункту. Але для хімчинців це не перешкода, бо вони не рахуються з часом, коли виникає потреба почистити дорогу чи канаву, поправити паркан. Ініціатором цієї справи виступає і сам сільвиконком (голова Петро Гнатович Розвадовський), який з допомогою депутатів наполегливо реалізує заплановане. Кожен з нас повинен дбати про благоустрій свого двору, будинку, сільського кладовища. Треба зробити все, щоб кожен з нас міг з гордістю сказати: «Моє село – найкраще!».
Петро Остафійчук,
с. Хімчин.
Коментарі
Написати коментар
Реклама у Косові
Косівський фотоальбом
Гуцульщина
