Цього аж надто сором’язливого на вигляд, невисокого чоловіка середнього віку, котрий одного разу з’явився на нараду голів первинних осередків інвалідів, сприйняла як новообраного голову осередку з котрогось із сіл району.

Коли ж по закінченні наради він підійшов до мене і простягнув звичайний учнівський зошит, серце одразу втопилося в добірних рядочках Поезії. Так відбулося моє перше знайомство з Михайлом Ризуняком, чию поетичну книжечку «Смерековий край» я вже колись тримала в руках та коли-не-коли бачила його прізвище під римованими рядочками, надрукованими в газеті «Гуцульський край».
Михайло Ризуняк «Дар любові»
Доля ніколи не була надто ласкавою до нього, але цього ніколи не скажеш, читаючи Михайлові вірші. Немає в тих помережаних почерком старанного школяра учнівських зошитах ні сучасного слововикруту, ні екстравагантних, таких модних зараз, рим, ні модерних образів, ні вишукано вимучених метафор.

Там, у тім зшитку, так все просто і такий безмір Любові, що мимоволі згадуються слова з Біблії: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,.. усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, усе терпить!». І ця Любов адресується і землі, і Батьківщині, і покійній матері, і отчому порогу, і тій, що так і не ввійшла господинею в його стареньку батьківську хатину на околиці села, не прийшла на поклик його самотності і великого чекання…

Мабуть, тільки такими простими і щирими словами говорить серце. Віддане і таке інколи болюче…

Той, хто це пережив, знайде в Михайловій поезії розраду. Хто починає жити і відразу сліпо ненавидить того, хто на перший поклик почуття не відповідає взаємністю, знайде для себе глибоку науку, яку, на жаль, ще довго треба вчитись пізнавати.

Отож, ввійди, читачу, в чистий світ поезії Михайла Ризуняка і прийми часточку його небайдужого люблячого серця, яке він так щиро, довірливо і дитинно дарує Тобі.

До всього вищенаведеного хочеться додати тільки те, що автор книжки живе в Акришорі, недавно презентував землякам вже кілька нових віршів, які присвятив матерям.

Поетична збірка «Живу тобою» вийшла в світ у квітні 2010 р. стараннями асоціації інвалідів на кошти з фонду голови Косівської районної ради Руслана Присяжного у видавництві «ПрутПринт» (м. Снятин).

І хоча її тираж невеликий, автор щедро дарує свою книжечку всім, хто кохається у поезії.

Марія Смєлік,
с. Кобаки.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *