Дар любові
28 Липня, 2010 | Коментувати | Переглядів: 2 803
Цього аж надто сором’язливого на вигляд, невисокого чоловіка середнього віку, котрий одного разу з’явився на нараду голів первинних осередків інвалідів, сприйняла як новообраного голову осередку з котрогось із сіл району.
Коли ж по закінченні наради він підійшов до мене і простягнув звичайний учнівський зошит, серце одразу втопилося в добірних рядочках Поезії. Так відбулося моє перше знайомство з Михайлом Ризуняком, чию поетичну книжечку «Смерековий край» я вже колись тримала в руках та коли-не-коли бачила його прізвище під римованими рядочками, надрукованими в газеті «Гуцульський край».
Доля ніколи не була надто ласкавою до нього, але цього ніколи не скажеш, читаючи Михайлові вірші. Немає в тих помережаних почерком старанного школяра учнівських зошитах ні сучасного слововикруту, ні екстравагантних, таких модних зараз, рим, ні модерних образів, ні вишукано вимучених метафор.
Там, у тім зшитку, так все просто і такий безмір Любові, що мимоволі згадуються слова з Біблії: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,.. усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, усе терпить!». І ця Любов адресується і землі, і Батьківщині, і покійній матері, і отчому порогу, і тій, що так і не ввійшла господинею в його стареньку батьківську хатину на околиці села, не прийшла на поклик його самотності і великого чекання…
Мабуть, тільки такими простими і щирими словами говорить серце. Віддане і таке інколи болюче…
Той, хто це пережив, знайде в Михайловій поезії розраду. Хто починає жити і відразу сліпо ненавидить того, хто на перший поклик почуття не відповідає взаємністю, знайде для себе глибоку науку, яку, на жаль, ще довго треба вчитись пізнавати.
Отож, ввійди, читачу, в чистий світ поезії Михайла Ризуняка і прийми часточку його небайдужого люблячого серця, яке він так щиро, довірливо і дитинно дарує Тобі.
До всього вищенаведеного хочеться додати тільки те, що автор книжки живе в Акришорі, недавно презентував землякам вже кілька нових віршів, які присвятив матерям.
Поетична збірка «Живу тобою» вийшла в світ у квітні 2010 р. стараннями асоціації інвалідів на кошти з фонду голови Косівської районної ради Руслана Присяжного у видавництві «ПрутПринт» (м. Снятин).
І хоча її тираж невеликий, автор щедро дарує свою книжечку всім, хто кохається у поезії.
Марія Смєлік,
с. Кобаки.
Коментарі
Написати коментар
Реклама у Косові
Косівський фотоальбом
Гуцульщина
