Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (неофіційний сайт, архів вибраних публікацій газети)

Другий міжнародний конкурс молодих модельєрів «Водограй»

2 Червня, 2010 | Коментувати | Переглядів: 15 638

У Косівському інституті прикладного і декоративного мистецтва відбувся Другий міжнародний конкурс молодих модельєрів «Водограй». У ньому взяли участь 43 студенти з восьми мистецьких навчальних закладів, які представили 33 проекти.

Про перебіг цього дійства розповів нашому часопису директор Косівського інституту ПДМ ЛНАМ Святослав Мартинюк.

— Святославе Леонтійовичу, яку мету ставили перед собою організатори, які заснували цей конкурс?

— Конкурс молодих модельєрів має багато аспектів, але наголошу на тому, що основна його мета – об’єднати молоді таланти в пошуках сучасного стилю, йдучи від джерел народної творчості, пропагувати цей напрям у навчанні і творчій діяльності, серед широкої громадськості і виробників. Якщо нам хоч частину цих програмних завдань вдасться реалізувати – це вже буде добре.

— «Водограй» проводиться вдруге. Чим він відрізняється від торішнього?

— У нас з’явилась нова і, на мою думку, перспективна номінація — «аксесуари». Приємно, що відчуваємо велику підтримку громадськості. Я навіть не чекав, що жителі міста так добре сприймуть цей конкурс. Про нього уже знають, його чекають, гордяться тим, що він проходить у нашому місті.

Не можу не згадати про те, що під час конкурсу відбувся показ колекції автентичного одягу, зібраної відомим косівським колекціонером Михайлом Струтинським. Висловлюю велику вдячність подружжю Струтинських за те, що дали згоду на це. Показ став великим святом для всіх учасників і гостей. Він був досконалим: без зайвих жестів, надмірної метушні на подіумі. Всі були дуже схвильовані, фотоапарати були націлені лише на моделей, глядачі не могли відірвати поглядів від прекрасного народного одягу, всі аплодували, сприймали це дійство дуже тепло і гарно. Для студентів це велика школа, бо такими акціями вони утверджується у думці: «Те, що я знаю, що роблю, вартує того, щоб йому присвятити час, зусилля, вміння і талант».

— Хто входив до складу цьогорічного журі?

— Його незмінний голова — Олександр Коровицький, заслужений діяч мистецтв України, професор, завідувач кафедри моделювання костюма ЛНАМ. Члени журі: Зеновія Тканко, професор, кандидат мистецтвознавства, професор кафедри моделювання костюма ЛНАМ; Христина Стебельська, народна артистка України, головний редактор Першого національного телеканалу, який виступає нашим інформаційним спонсором; Леся Теліженко, досвідчений дизайнер, випускниця ЛНАМ, працює у Києві, учасниця багатьох конкурсів, в тому числі міжнародних, має відповідні відзнаки, відомий дизайнер-модельєр; Дана Книш-Чіх, кандидат мистецтвознавства, викладач Косівського інституту ПДМ ЛНАМ.

— Кому з конкурсантів віддали пальму першості?

— У найскладнішій номінації «Колекція» переможцем визнано Лілію Майсус, студентку Львівської національної академії мистецтв. Вона представила на конкурс колекцію жіночих святкових ансамблів «Козацьке бароко». В номінації «Аксесуари» перемогла студентка нашого інституту Марта Мицканюк (колекція шалей «Хвилі життя»). У номінація «Сукня, костюм, комплект» першого місця журі не присудило нікому.

— Таке масштабне дійство як конкурс, та ще й міжнародний, важко проводити без підтримки. Хто допомагав вам цього року?

— Найбільшим нашим спонсором виступила Косівська районна рада. Я переконую місцеву владу, що такий захід — це добре для міста, для молоді, для району. Нас розуміють і підтримують. Сердечно дякуємо за це. Хочу також висловити слова вдячності на адресу керівництва і працівників санаторію «Косів», які забезпечили добрими умовами проживання студентів — учасників конкурсу. База відпочинку «Байка» приймала у себе членів журі. Допомагали нам приватні особи: Марія Чорна, Мирослав Гуцуляк, Олена Близнюк, Марія Гринюк, Марія Пузікова. Надала допомогу і Косівська ДПІ.

Слід зазначити, що в організації конкурсу найбільший тягар припав на кафедру дизайну КІПДМ. Колектив кафедри невеличкий — 20 викладачів, але всі дружно взялися до цієї відповідальної роботи. Два відділи — моделювання одягу і шкіри — брали безпосередню участь у конкурсі, а відділ графічного дизайну забезпечив виготовлення усієї друкованої продукції: запрошень, програм, дипломів. Усе було зроблено руками наших студентів — сцена, подіум, і зроблено на дуже доброму рівні.

Ділиться враженнями Олександр Коровицький, голова журі:

— Конкурс помітно зростає, змінюється у кращий бік. Якщо на початках це було більше аматорське дійство, то цього року більш відчутною стала робота керівництва інституту, починає проявлятися професіоналізм, з’явились стильність, конкретика, адаптована до назви фестивалю, є відчуття обов’язку мистецького. Окремі речі, представлені на конкурсі, виконано на професійному рівні. Мене вражає прекрасна організація цього заходу, його «географія» — оця велика кількість учасників, які приїхали у, будемо відверто казати, периферійний регіон України. Хоча я вважаю Косів центром Європи, і хочу сподіватись на те, що він скором стане центром європейської моди.

— Торік конкурс проводився уперше. Мабуть, тоді журі більш поблажливо ставилося до конкурсантів. Які критерії оцінювання були цього року?

— Більш жорсткі і принципові. Наприклад, першого місця в одній номінації вирішили не присуджувати. Маємо оцінювати професійно, треба тримати високу планку. А ще ми хочемо, щоб усі гості та учасники цього конкурсу звернули увагу на звичаї і культуру не лише вашого регіону, а й свого також, щоб кожен помандрував до своїх витоків, знав, звідки він є, де живе, що пропагує. Це велика культурне завдання цього конкурсу, він має свою мистецьку глибину.

Ділиться враженнями Христина Стебельська, член журі.

— Пані Христино, вас можна назвати душею цього фестивалю, ви задаєте йому неповторний душевний і артистичний тон. Які емоції повезете з собою?

— Повірте, втекла від родини і роботи, від асфальтового Києва сюди, у Карпати, щоб поновити енергетику власних сил. Для мене, людини масмедійної сфери, дуже важливо, яка я є за своєю внутрішньою суттю. Тому мені такі конкурси дають силу, відчуття національної гідності, допомагають усвідомити, що я на цій землі і в цій державі є господинею, гостинною господинею. Цей конкурс є справжньою мистецькою подією, демонструє нам, як можна під крилом ідеї мистецтва об’єднати людей, незалежно від їхніх поглядів та уподобань, мистецьких течій, приналежності до різних регіонів, різних держав. Тому мене дуже тішить, що саме тоді, коли наша держава така роз’єднана, розхристана, трішечки розірвана, мистецтво виконує свою велику місію — воно відроджує соборність.

Цей фестиваль утверджує мене в думці, що мистецтво українське – це шляхетне мистецтво. Конкурс розпочався демонстрацією колекції народного одягу Михайла Струтинського. І треба було бачити, як дівчата-моделі «несли» той старий одяг, ту перемітку, ту сорочку, як тримали ту хустинку чи конвалію у руках! А який у них був погляд! Постава — як у пави. Хотілося разом з ними випрямитися. Я сиділа за столом і теж мимоволі розправила плечі.

Тут я побачила, що українська молодь стає більш гармонійною і красивою. Я не люблю хлопців і дівчат, які ходять в обтягнутих майках і футболках, штанах деформованої форми. Це не личить моїй нації. Я люблю бачити українців, які у всьому мають смак. Під час конкурсу ми бачили колекцію робіт відомого дизайнера Лесі Теліженко. Вона продемонструвала нам, як можна традиційний орнамент, силует чи якусь деталь використати у суперсучасній колекції одягу.

Мені дуже любо бути на цьому фестивалі, бо у складі журі перебуваю у колі однодумців. Ми всі дуже різні. Повірте, у нас бувають дуже гарячі дебати під час обговорення, тут ніхто нікого не підкуповує, ми ні від кого не залежимо. Тут кожен має свою думку, і коли приходимо до спільної, до підведення риски, розуміємо, що ота різниця в наших поглядах і таке бурхливе обговорення дають найбільш об’єктивну оцінку.

Дай, Боже, успіху цьому конкурсу. Шануймося, шануймо наші традиції. Низько вклоняюся організаторам за те, що відроджують Косів як мистецьку Мекку, і думаю, що ваш «Водограй» має велике майбутнє.

Кожного року з цього конкурсу я щось привожу для своєї колекції. Ось ця сорочка, що на мені зараз, теж з нього. Спочатку це була лише маленька вставочка, а з неї вшилася ціла сорочка, а потім — цілий костюм, а потім з’явилася силянка — і все це зробили косівчани. Я в цій сорочці вже дефілювала на великодніх програмах, на прямих телетрансляціях. Цього року я побачила тут прекрасні косівські шалі і якусь із них знову обов’язково повезу до Києва. Я вам навіть скажу, що всі столичні пані, перші леді держави мали би мати за честь носити такі чудові шалі, які створили студенти КІПДМ.

Рятуймося цією красою. Якщо ми ще не маємо бажаної нами заможності, то будьмо багаті тією красою, яка нас оточує.

— Я часто чую думку: «Сучасна молодь – байдужа. Її нічого не цікавить, окрім Інтернету, розваг і пива. «Водограй» — конкурс для юних. Ви мали змогу зануритися у їхнє середовище. Скажіть, яка ж вона, наша молодь?

Святослав Мартинюк:

— Все, що ви бачили на цьому конкурсі, створене і зроблено молодими людьми, яким у переважній більшості немає ще й 20 років. Серед представлених робіт є професійно довершені. Учасники витратили багато таланту, бажання, снаги, часу, зусиль, щоб показати в колекціях свою візію нинішнього часу, може, часу майбутнього. Тому я переконаний – у нас дуже талановита, працьовита і гарна молодь. Наш фестиваль це підтверджує.

Христина Стебельська:

— Щоб пізнати молодь, треба хотіти її пізнати. Треба шукати її товариства, треба з нею спілкуватися. Це дуже відповідальна і важка робота. Якщо на молодь дивитися лише на вулиці і не заходити у ВНЗ, на молодіжні виставки і вечори, може скластися думка, що наші хлопці і дівчата тільки те й роблять, що з пляшкою пива сидять. Та хай наше українське пиво всім смакує! Я так само люблю випити пива. Чому ні? Але хай при тому пиві буде гарна бесіда, гарний тост, чудова українська пісня, а при тій пісні — і гарний стрій, вишиванка…

Зеновія Тканко, член журі:

— Ми, може, зараз ще не усвідомлюємо сили і ваги цього конкурсу. Можливо, він стане дуже престижним в Україні і, сподіваюсь, за її межами. Дай, Боже, йому життя і розквіту.

Юлія Зоріна – випускниця Бєлгородського державного інституту культури та мистецтв (Росія). Всього зарубіжні гості привезли на конкурс три колекції. Юля зізналася, що найбільше її вразив показ колекції автентичного одягу Михайла Струтинського: «Це було щось! Мені дуже сподобалось».

Марія Гринюк,

Я переконана, і цей конкурс підсилив це переконання, що місцевим майстрам, художникам треба вертатись до чистої автентики, бо ми її зовсім забудемо. Оті абстракції, оті інтерпретації, які ми інколи не розуміємо, породжують питання: до якої межі можна інтерпретувати народні традиції? У вирі сучасних ідей можемо загубити істину. Тому я переконана, що наша місія — відроджувати? Коли демонстрували автентичний одяг з колекції Струтинського, у глядачів були сльози на очах. Отже, те, що пройшло апробацію століттями — найдорожче.

Представники Луганського інституту культури і мистецтв спеціалізуються на екодизайні, тому у своїх колекціях використали природні матеріали – прикрасили одяг плодами шипшини, корсети плели з лози і верби, використовували натуральні барвники. «Нас дуже гарно зустріли і приймали, — розповіла Надія Донченко, викладач кафедри художнього моделювання одягу. – Ви обрали дуже правильний напрямок конкурсу, бо в такий спосіб пропагуєте свій край. Так, ми читаємо про вас у газетах. Але те, що побачили своїми очима, вражає».

«Нам дуже сподобалась атмосфера конкурсу, нас гарно приймали, — каже Юля Рєпкіна. — У вас живуть дуже сонячні люди. Ми отримали багато вражень і почували себе майже як удома».

Мені дуже сподобалось, що ви зберегли народні традиції, — додає Катерина Щипаковська. — У нас в Луганську не часто побачиш вишиванку. А тут ми побачили народний одяг і відчули — це щось таке рі-і-і-дне. Приїдемо додому, теж будемо вишивати».

Фотографії II Міжнародного конкурсу молодих модельєрів «Водограй».

Матеріали рубрики підготувала Аліса Мудрицька.

Довідка
Засновники Міжнародного конкурсу молодих модельєрів «Водограй»: Львівська національна академія мистецтв, Косівський інститут прикладного і декоративного мистецтва ЛНАМ, АТВТ «Трембіта» (м.Чернівці), хутрова фірма «Тисмениця».

Коментарі

Написати коментар