Жити сучасністю
21 Липня, 2009 | Коментувати | Переглядів: 2 338
Єдиним дійсним засобом для досягнення нашого благополуччя у цьому, житті є постійне звертання нами своєї уваги у середину до самих себе, на власну совість, на свої думки, слова, справи, щоб зважити їх неупереджено — це відкриє наші помилки в житті й укаже єдиний шлях.
Більша частина наших невдоволень і нарікань походить з обмеженості нашого погляду, і незбагненні шляхи, що ними веде нас життя, не завжди нам зрозумілі.
Ніщо не може рости без ґрунту. Він бо дає поживу всьому, що на ньому росте. І людина може зростати лише тоді, коли має корені в рідному, а не чужому ґрунті. А рабом є лише той, кого не печуть кайдани, і жоден зайда не наважиться зайти до фортеці, що охороняється.
Кожній людині, за висловом Юрія Самаріна, «слід пам’ятати згубну різницю між твоїм і чужим».
Оздоровлення суспільства — процес тривалий і болісний. Добрі починання нерідко зустрічають опір.
Робота, родина, Батьківщина — три кити, незаперечні цінності, непохитні підвалини, на яких тримається свідомість українця.
Підвалини надійні, що й казати. Справді, від народження до смерті людина живе роботою, родиною, Батьківщиною. А проте в ці поняття кожен вкладає свій зміст.
… Жити сучасністю. Ось вона, магічна формула. Якщо сучасність — це «криза українського суспільства», то досить перебути її, і знову все стане гаразд. Сьогодення — це фатальність, за яку ніхто не відповідає.
Пригадались мені слова польського поета Ежи Гарасимовича:
Лопух мав погляд
Від куряви пурпуруватий, слабенький.
Він не відрізняє кози
Від солтисової жінки…
Мирослав Лучко
Коментарі
Написати коментар
Реклама у Косові
Косівський фотоальбом
Гуцульщина
