Якось на весіллі мені довелося почути чудовий тост за молодих: «Бажаємо вам міцного здоров’я, а все інше ви можете купити». І справді, здоров’я є чи не найголовнішою цеглиною у фундаменті життя кожної людини, на якому власне все й будується. Не буде здоров’я, не буде нічого.

На жаль, у наш час дикої комерціалізації за «важливими» справами про це часто забувають.

Раніше було як: колгоспи і радгоспи допомагали утримувати соціальну сферу. Після знищення колективних господарств настали скрутні часи і для сільської медицини. Не пише тоді, на світанку незалежності, а й тепер державного фінансування недостатньо для того, аби говорити про ефективне існування системи охорони здоров’я. Якщо раніше колгоспи брали на себе клопоти, пов’язані з ремонтом амбулаторії чи сільської аптеки, виділяли бензин для УАЗика з червоним хрестом на дверцятах, щедро ділилися дарами полів, то після їх зникнення все це лягло на місцеві бюджети, в яких дірок ще більше, ніж на лікарняному простирадлі. Певна річ, район натомість мусив оптимізувати кількість стаціонарних ліжок, адже коштів ледь вистачає на утримання приміщень і поточні ремонти, які разом з комунальними платежами забирають усе, що залишається після виплати заробітної плати медикам.

І те, що більшість відділень Косівської центральної районної’лікарні, окремих лікарських амбулаторій та відділень Кутської міської та Яблунівської районної лікарень підтримуються в належному стані — заслуга керівництва ЦРЛ, завідувачів відділень і головних лікарів лікарняних підрозділів, а ніяк не держави — не секрет ні для кого.

Оскільки ціни зростають невпинно, майже не покриваються кошторисом ліки та харчування пацієнтів. У селах ситуація ще складніша, оскільки фінансові питання вирішують сільські ради, для яких медицина — далеко не найперший клопіт. Зазвичай фельдшер поспішає на виклик з порожньою валізою, бо сільрада не виділяє коштів навіть на ті ліки, які потрібні  при гострих станах чи травмах.

Рішення про передачу сільської медицини під протекторат місцевого самоврядування позбавляє сільських мешканців права на доступне  медичне обслуговування.

У нашому районі намагаються змінити ситуацію таким чином, щоб не лише зберегти, а й зміцнити кожен сільський медичний заклад, хоча це не так просто, як видається законодавцям, які все це придумали.

Та, по-правді, не всі й стараються. Коли востаннє можна було побачити заступника голови районної державної адміністрації Миколу Васкула, що за розподілом функціональних службових обов’язків відповідає за медичну сферу, на віддаленому ФАПі у Шепоті чи лікарській амбулаторії в Трачі? В службовому кабінеті, напевно, затишніше.

Практика свідчить, що принцип «Сільська медицина — на сільському бюджеті» може більше зашкодити, ніж допомогти, бо коштами на охорону здоров’я не повинні займатися люди, далекі від медицини. Яку пораду найчастіше чує фельдшер від сільського голови? «Навіщо тобі ліки? Викликай швидку допомогу!».

Але ж на всіх не вистачить автомобілів. А в селах здебільшого живуть люди старшого і похилого віку з хронічними хворобами. Таких зовсім не обов’язково везти до лікарні — достатньо зробити укол для знеболювання або зниження тиску, і ще питання: як добиратиметься потім літня людина додому?

Чи маєте ви, як головний лікар ЦРЛ, право якось впливати на ситуацію, коли сільська рада економить саме на медицині? — запитую у І.В.Фазана.

— Втручатися не маю права, я можу лише шукати шляхи взаєморозуміння, пояснювати, переконувати. Проводимо відповідну роботу з органами місцевого самоврядування. І ще один важливий показник, на який звертаємо особливу увагу, — доступність медичної допомоги, — підкреслює головний лікар району. — Широка мережа первинної медицини дозволяє вирішувати це питання.

Хочеться вірити й сподіватися, що медицина вже пережила свої найгірші часи — адже без лікаря, без медичного закладу населення вимиратиме.

Мирослав Лучко

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *