Традиції: Льодові містечка на Косівщині
27 Січня, 2009 | Коментувати | Переглядів: 5 793
Весело, з щедрівками і колядками, зі щирими віншуваннями барвистою вервечкою проходять Різдвяні свята. День Богоявлення Господнього, або, як в народі кажуть, Святе Водохрестя — завершальне свято різдвяного циклу. Але в наших краях до нього ставляться з не меншою ретельністю, ніж до першого.
Споконвіків у наших краях напередодні цього дня на річках і озерах вирубували ополонки та льодяні хрести. Наші краяни не тільки зберегли ці традиції, але й примножили їх.
Вербовецька і старокосівська церковні громади, за традицією, святкують цей день разом. На березі річки Рибниці облаштовують льодяне містечко, в якому священики освячують воду, тут відбуваються святкові Богослужіння. Цього року справжній дарунок парафіянам двох церков, численним гостям нашого краю зробила вербовецька церковна громада. Близько 160 людей трудилися на заготівлі льодових блоків і спорудженні льодового містечка. Понад 80 тонн льоду було використано для спорудження церкви, каплички, дзвіниці, величних воріт, вітальних написів і численних хрестів.
Льодові споруди щедро прикрасили барвистими гірляндами, рушниками, іконами, яскравими ялинковими прикрасами. Кожен вніс свою посильну лепту у цю спільну справу: одні працювали фізично, другі виділяли кошти для харчування людей, придбання прикрас, треті добровільно цілодобово стерегли льодове містечко, щоб якийсь зловмисник не зіпсував свята.
19 січня вдосвіта почалось дійство. Після церковної відправи процесії з хоругвами, дзвінкими колядками прийшли на берег річки. У зимових сутінках тремтливі вогники свічок у руках вербовецьких парафіян створювали враження світлих вогненних річок, які вливаються у льодяне містечко, і згодом все воно було осяяне теплим світлом. Організатори дійства вітали присутніх яскравими феєрверками. Отці Степан та Іван освятили воду і побажали всім міцного здоров’я, віри, добра і злагоди у серцях. У свіжому морозному повітрі дзвінко і дуже злагоджено лунали голоси церковних хористів. Кожен міг зачерпнути цілющої йорданської водиці з двох рукотворних басейнів, які теж спорудили народні майстри.
Раптом дзвінкі голоси трембіт і рогів залунали на берегах Рибниці. Це прибули привітати присутніх колядники-щедрувальники з Криворівні. Стародавні гуцульські колядки та віншування додали святкуванню особливого народного колориту, будили в душах щось давнє, призабуте , повертали в дитинство.
З особливим захопленням сприймали це все діти. Незабутні враження від цього вони збережуть на все життя і згодом передадуть своїм нащадкам. Напевне тому, наш народ і є таким невмирущим, бо народні традиції живуть у серці кожного.
Хоч льодові споруди розтануть під променями першого весняного сонця, але враження про це свято назавжди залишиться у серцях людей. Тому хай Господь сторицею віддасть організаторам свята за їх високий духовний порив і працю во благо всіх.
Ярослав Тимофійчук. Фото автора.
Коментарі
Написати коментар
Реклама у Косові
Косівський фотоальбом
Гуцульщина
