Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Задумана, замріяна, щира та відверта…

Грудень 4, 2018 | Коментувати | Переглядів: 39

Як той узір
Милує зір,
Так серце — говір
співанковий.
Я народилась серед гір,
І щастя тут мого підкова…

Минуло більше року, коли перестало битися серце жінки з особливо чарівною красою, поетеси, письменниці та журналістки Марії Влад.

Так, вона була по-особливому чарівною, адже любов до рідного краю, що переповнювала її серце, виливалася дзвінким потоком гірських струмків з-під її пера. 10-літньою дівчинкою вона надрукувала свої перші ліричні проби в нашій районній газеті. І з тих пір бажання творити уже неможливо було спинити. Це як перші промені вранішнього сонця — ніжні, несміливі, тендітні, проте з неймовірною силою пробивають чорну стіну ночі.

Фактично вся творчість поетеси присвячена рідному краю, своїй малій батьківщині, рідній Гуцульщині. «Воно бринить в мені. Сидить в мені моя Гуцульщина. І нікуди я від цього не дінуся. І я щаслива з того, що я так люблю свій край. Він мені завжди наймиліший».

Розтеклися бистрі ріки
На дрібні потоки.
Проминули Устеріки,
Прибули в Розтоки.
Нижче йдуть Рожен Великий
І Тюдів, і Кути.
А Розтоки на хвилинку
Не можу забути.
Там чекає рідна хата.
Щаслива година.
Там слідочки мами й тата.
Там уся родина…

Уже більш не зможемо насолодитися її живим поетичним словом, однак можемо, вірніше, мусимо зберегти пам’ять. Пам’ять про нашу гуцульську перлину, адже вона володіла особливим даром — даром порятунку словом. Даром, котрий несла до кожного з нас.

І хіба ж не буде це невіглаством — кинути цей дар у забуття?!

18 листопада цього року, як і колись бувало, у рідних, мальовничих Розтоках зібралися рідні, друзі та поціновувані її поетичного слова. Зібралися, щоб вшанувати пам’ять про нашу видатну письменницю, велику землячку — відкрили на її честь меморіальну дошку. Її встановлено на стіні Розтоківської ЗОШ І—IIІ ступенів. Урочисто зняли полотнище з неї ініціатор цієї події — голова Косівської районної державної адміністрації Віталій Кічеряк і брат Марії Миколаївни — Микола Миколайович. Після цього всечесні отці освятили пам’ятну дошку та провели панахиду.

Багато теплих, щирих слів подяки та спогадів пролунали цього дня у стінах школи, адже усі запрошені гості були близькими друзями і цінувальниками творчості поетеси. Серед них: сподвижниця і близька подруга Марії Миколаївни, колишній ректор Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва Катерина Романівна Сусак, голова Косівської організації Національної спілки письменників України Василь Іванович Шкурган, член Спілки письменників України, поет Микола Іванович Близнюк, учитель християнської етики Кутської ЗОШ І-ІІІ ст. Любов Йосипівна Березюк, член Спілки письменників України, поет Орест Миколайович Князький, керівник громадської організації Косівського районного об’єднання «Рідне слово» Товариства «Просвіта» ім.Т.Шевченка Богдан Ярославович Глібчук, директор НПП «Гуцульщина» Юрій Петрович Стефурак.

А найбільш приємним дарунком став портрет Марії Миколаївни Влад, котрий люб’язно піднесла в дар Валентина Станіславівна Калитко, дружина нашого талановитого живописця, заслуженого художника України, члена Національної спілки художників України, доцента Анатолія Миколайовича Калитка. Картина стане першим експонатом музею пам’яті поетеси.

Усі присутні мали змогу насолодитися милозвучними піснями на вірші поетеси, покладеними на музику народного артиста України Остапа Гавриша, у виконанні солістки ансамблю Збройних сил України МаріАнни Гавриш. У святковому концерті також взяли участь: заслужений працівник культури України Василь Звіздарик, солістка-вокалістка Тетяна Бойчук, учасниця вокальної студії Косівського районного будинку культури Юлія Кіщук, народний аматорський вокальний гурт «Гармонія» (керівник Леонід Процюк), інструментальний дует «Браво». Читці Косівського районного будинку культури Марина Шушельницька, Юлія Лосюк і Софійка Тарасюк допомогли присутнім поринути у світ поезії Марії Влад.

Проста та геніальна. Задумана, замріяна, щира та відверта. Такою залишиться Марія Миколаївна у наших серцях, а її поезія гомоном лунатиме серед гір, неначе заповіт майбутнім поколінням. Любіть свій край так, як його любила наша землячка, відома українська письменниця Марія Влад. Не забувайте її, шануйте її світлу пам’ять. Адже майбутнє неможливо збудувати без скарбниці надбання минулих тисячоліть.

А наостанок хотілося би процитувати слова Марії Миколаївни: «Молімося за Україну — це перше. І друге — бережімо свої ліси та землі, бо без них ми будемо вже не люди».

Назар КРАВЧУК.
«Гуцульський край», №48, 30.11.2018 року

 

Довідка

Марія Миколаївна Влад (Ганцяк) народилася 25 серпня 1940 року в селі Розтоки Косівського району.

Письменниця, журналістка, громадська діячка. Авторка трьох прозових книжок, численних ліричних і релігійних збірок. Працювала журналісткою, зокрема в газеті «Літературна Україна», і редактором журналу «Welkom to Ukraine». На Українському радіо вела культурологічні програми.

Вірші почала писати у ранньому дитинстві. Друкувалася з 1950 року.

Збірка Марії Влад «Грають у дримби вітри» була яскравим явищем у літературному процесі 70-х років минулого сторіччя.

Критики ставили ім’я молодої поетеси поруч з іменами Драча та Вінграновського, яких вважали тоді вершинами української поезії. Член НСПУ з 1972 року.

2003 року стала лауреатом премії «Благовіст» за книжку «Який цей світ». В 2009 році — дипломантка конкурсу «Коронація слова» за роман «Святий Йосип Обручник».

Марію Влад нагороджено офіцерським Хрестом з мечами, орденом княгині Ольги III ступеня і журналістською відзнакою «Золоте перо».

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.