У Будинку культури м. Косова відбувся районний захід з нагоди відзначення Міжнародного дня рідної мови. Свято було надзвичайно гарним, задушевним. Щире українське слово, мелодійні народні пісні впліталися поезією і прозою у барвистий вінок кожного з виступів.

Шанувальників рідної мови, українського слова у залі й справді зібралося чимало. Це і вчительська спільнота, учні міських шкіл Косова, просвітяни. Священики о. Роман Іванюлик і о. Іван Близнюк не лише поблагословили проведення цього свята, але й наголосили на важливості його проведення, говорили про чистоту рідної мови і висловили вдячність організаторам дійства. Бо мова – це великий Божий дар для людини.

Ведуча свята, методист методкабінету відділу освіти Оксана Ткачук почала свій виступ зі сказаного П.Мирним: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування». Історія нашої мови, як і нації взагалі, надзвичайно трагічна і разом з тим повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу українського народу, його здатність знову й знову відроджуватись після нищівних принижень і заборон. Українська мова витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, перенесла зросійщення Московщини. Відродилася і дійшла до нас, як криниця – чистою і свіжою, як пташиний спів – милозвучною, як Божий дар — не заплямованою і святою.

У багатьох виступах йшлося про те, що рідна мова – це національна гордість, яка сприяє формуванню патріотизму, спонукає чесно і самовіддано працювати задля держави, викорінює з душ і умів ментальність раба і наймита, пробуджує найкращі людські якості. Яскравим підтвердженням цьому були  виступи учнів Вербовецької ЗОШ, Рожнівського НВК, Косівської гімназії, вокальної групи вчителів Хімчинської ЗОШ. У художньому читанні, пісенному жанрі присутні насолоджувались колоритом рідної мови, відчували усю силу українського слова.

Велику роботу щодо виховання у підростаючого покоління любові і шани до рідного слова здійснюють у загальноосвітніх навчальних закладах району. Упродовж уже 13 років серед школярів проводять І і ІІ етапи Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Т.Шевченка. За останні п’ять років Косівщина має чимало призерів і переможців ІІІ та ІV етапів цих конкурсів. Пишається своїми переможцями і призерами ІІІ (обласного) етапу Всеукраїнських предметних олімпіад з української мови і літератури. Школярі досягають високих успіхів і в інших предметних конкурсах. У загальноосвітніх навчальних закладах району є 48 літературних гуртків і студій. Багато школярів під умілим керівництвом своїх учителів-наставників займаються пошуково-дослідницькою діяльністю. Свої роботи вони захищають у Малій академії наук, на регіональних та міжрегіональних зльотах обдарованої молоді.

На святі рідної мови не випадково приділяли значну увагу щодо її вивчення й розвитку в загальноосвітніх закладах. Адже мова – найбільше духовне багатство народу, а в залі було чимало шкільної юні. І передати уповні найтонші порухи людської душі може лише рідне, засвоєне з дитинства слово. А ще хочу навести слова видатного чеського філолога Й.Юнгмана: «Тільки через мову живе народ: її смерть – його кончина».

Наш славний косівчанин, відомий поет Богдан Радиш-Маринюк  у любові до рідного слова освідчується так:

Вимовляю слово, наче п’ю з криниці,
Вимовляю вдруге – наче їм землі.
Я у рідній мові так, неначе в раї,
І сльоза солодка котиться з повік.

Саме у програмі свята рідної мови й відбулася презентація книги нашого талановитого земляка з інтригуючою назвою «Той, що хмари молотить». У скарбницю української літератури добірним зерном лягли 26 книг цього автора, серед яких «Калинова галузка», «Притчі», «Сподівання і сум», «Неопалима купина»… Б.Радиш-Маринюк – член Національної спілки письменників України, лауреат літературних премій ім. М.Підгірянки, М.Павлика, В.Стефаника. Сила слова Богдана Ілліча – у прекрасній простоті, природній музичності, самобутній виразності. Репрезентуючи свій витвір «Той, що хмари молотить», автор зізнається, що здійснив задум написати книжку про своє покоління – дітей війни. Через засоби мультимедійного показу весь зал гортав її сторінки. Перед уявою присутніх поставало обкрадене дитинство, жахіття війни, голод, непосильна повоєнна праця, безправне і убоге життя.

Тридцять новел цієї книжки ведуть читача стежинами нашого трагічного і героїчного минулого, торкаються найпотаємніших куточків нашої душі, змушують замислитись «чиїх батьків ми діти».

Шанувальники літературної творчості Б.Радиша-Маринюка Марія Равшер, Василь Шкурган, Микола Близнюк, Аделя Григорук, Тадей Яницький щиро дякували авторові за живе образне слово, бажали нових злетів у світ творчості. Начальник відділу освіти РДА Володимир Козьменчук вручив Богданові Іллічу Грамоту за багатолітню працю з морально-етичного та патріотичного виховання дітей і молоді. А художник Анатолій Калитко подарував письменникові його портрет. Голова районного товариства «Просвіта» Богдан Глібчук висловив слова вдячності освітянам району, зокрема осередку «Просвіти» Рожнівського НВК за те, що так гарно підготували свято рідної мови, щирі й теплі слова адресував почесному голові районного товариства «Просвіта» Богдану Радишу з виходом у світ його нової книжки.

Заступник голови районної ради Дмитро Бойчук від імені керівництва райради, райдержадміністрації й міської влади теж подякував організаторам свята за такий змістовний захід, приурочений Дню рідної мови і за прекрасні хвилини спілкування з автором книги «Той, що хмари молотить».

Нова книжка-повість у новелах «Той, що хмари молотить», яка народилася з-під пера Богдана Радиша-Маринюка, — це розповідь про тих кількох із тисяч і тисяч, котрих тепер називаємо дітьми війни. Прочитаймо її аби нічого не стерлося в нашій пам’яті, аби знали ми сьогодні ціну нашої волі й не відвертались від пекучих проблем сьогодення.

Ігор СУСАК.
Фото автора.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *