Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Свято та день скорботи водночас

Лютий 25, 2013 | Коментувати | Переглядів: 3 826

Виконували інтернаціональний обов’язок

Щороку колишні воїни-афганці Косівщини вшанувують пам’ять про тих, хто поліг у афганських ущелинах і не повернувся з війни, віддають данину пам’яті тим, кого сьогодні вже немає у їхніх рядах. Це традиція і святий обов’язок усіх живих.

Свято та день скорботи водночас

Минулої п’ятниці (15 лютого) у великій залі районної ради відбулися урочисті збори з нагоди 24 річниці виведення військ з Афганістану, які відкрив і вів голова районної організації воїнів-афганців Дмитро Урбанович. Серед присутніх були представники влади, керівники установ. Хвилиною мовчання вшанували тих, кого немає серед живих.

Голова районної ради Андрій Клуб і виконувач обов’язків заступника голови райдержадміністрації Михайло Мельничук висловили щиру повагу тим, кому довелося пройти воєнними дорогами Афганістану. Подякували за їхню мужність, відвагу, відданість. Начальник управління праці та соціального захисту населення РДА Володимир Мамчук розповів про соціальні гарантії, які надає держава воїнам-афганцям за їхні заслуги.

Цьогоріч, зокрема, сім’ям загиблих в Афганістані надаватимуть щомісячну надбавку до пенсії. Ці сім’ї також повністю звільнені від сплати комунальних платежів. Помічник нардепа Володимир Петричук передав вітання учасникам афганської війни від депутата Верховної Ради України Василя Гладія, побажав здоров’я і благополуччя їм і їхнім сім’ям. Голова районної організації учасників бойових дій (воїнів-інтернаціоналістів) Василь Запаринюк теж адресував теплі й щирі слова, побажав триматися разом, бо так легше долати перешкоди.

Перед присутніми виступали представники управління Пенсійного фонду в Косівському районі, управління з експлуатації газового господарства. Заступник головного лікаря з поліклінічної роботи Володимир Данилюк повідомив, що ситуація з лікування афганців є на особистому контролі у головного лікаря Косівської ЦРЛ І.В.Фазана, який теж служив в Афганістані. З вітальним словом звернулися до колишніх воїнів-афганців заступник військового комісара Косівсько-Верховинського ОРВК, капітан Анатолій Мельник і начальник імміграційної служби району (теж афганець) Петро Баранський.

А завершилися урочисті збори врученням нагород. Медалі «За заслуги» ІІІ-го ступеня удостоївся косівчанин Мирослав Морозюк, який у Афганістані служив офіцером і був командиром взводу.
Колишній командир танку Григорій Стефанів зі Смодної нагороджений медаллю «Боевое Братство». Це шоста нагорода афганця, який служив у м. Герат і прийшла вона аж з Москви.

Побратимів не забувають

Афганська війна 1979-1989 рр. тривала 3340 днів і ночей. Через її горнило пройшло більше 160 тисяч українців. За 10 років Україна втратила у цій війні майже 3,5 тисячі своїх громадян, поранення отримали більше 8 тис. наших співвітчизників, з них 4687 повернулися інвалідами. З Косівщини троє воїнів-афганців не прийшли додому. Їхні тіла поховали у рідній землі.

Вінок, лампадка, тиха молитва і скибка хліба на стакан за тих, кого убив Афганістан. За таким звичаєм воїни-інтернаціоналісти Косівщини щороку відвідують кожну могилу в районі, рідних полеглих, надають їм допомогу. Бо у вічність відійшли бойові побратими. Вони підривались на мінах, горіли в танках, їх скошували смертельні кулі під час рейдів (бойових операцій). Війна безжально перекреслила надії і долі молодих солдатів, поламала життя багатьох хлопців.

Десятирічна афганська війна пішла в історію. А рани гояться ще й досі. На могилі сержанта Івана Голдищука у с. Текучій зустрічаємо згорьовану маму Марію Іванівну, сестру Любу.

Дві могили недалеко одна від одної у с. Акрешорі. До кожної кладуть вінки з написом «Дорогому побратиму – від воїнів-афганців». Учасники відвідин разом з родиною і місцевим священиком о. Василем Бойчуком підносять молитви до Бога за душі померлих. Василь Голдищук загинув під Джелалабадом у 1980-му. Василь Кіцелюк поліг у Афганістані у 1986 році.
На подвір’ї Акрешірської ЗОШ її директор М.Ю.Марчук зустрічає учасників афганських відвідин, запрошує до шкільної світлиці. Учні та вчителі підготували свято-реквієм, показали відеофільм «Афганістан».

Дмитро Урбанович від імені районної організації ветеранів Афнаністану подякував директорові, вчителям і учням за те, що пам’ятають їхніх побратимів і за такий прекрасний захід. Адже на стіні школи встановили Меморіальну дошку з написом «У цій школі навчалися воїни-інтернаціоналісти, які загинули в ДРА» з фотографіями Василя Голдищука і Василя Кіцелюка.

А мати загиблого Василя Кіцелюка Євдокія Кіцелюк разом зі своїм онуком Василем запросили бойових побратимів на поминальний обід. Колишні воїни афганці побували на могилах побратимів у Нижньому Березові, Пістині, Шепоті, Вербовці, Хімчині, Кутах, Косові, Бабині, Снідавці.

Радість і дружні обійми

У кожного, хто служив у Афганістані спогади про той період у пам’яті закарбувалися на все життя. Немає міцнішої дружби, ніж армійська тим паче, коли йдеться про війну. У Афганістан доля закинула космачанина Петра і дніпропетровця Олега. З першого дня ділили між собою всі радощі і труднощі переживань. Служили в артилерії. Ліжка в їхній палатці були поруч. Разом 13 лютого 1989 р. через міст Дружби в м. Термезі залишили Афганістан. З того часу не бачилися. Через 24 роки (з нагоди 24 річниці виведення радянських військ з Демократичної республіки Афганістан) побратими зустрілися. Олег Івлев з м. Орджонікідзе Дніпропетровської області подолав 1200 км і приїхав у Космач до Петра Поляка. Радості й дружнім обіймам не було меж. Отакою є афганська дружба! Вона випробувана війною.

Ігор СУСАК.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.