Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

У Слобідці відсвяткували ювілей церкви

Січень 30, 2013 | Коментувати | Переглядів: 3 566

Справжня зимова казка – це Різдвяні свята, які розпочинаються зі Святвечора і тривають аж до Богоявлення Господнього. Щороку вони дарують християнським родинам звістку про народження Сина Божого, а з нею у кожну оселю впускають добро, злагоду, веселу коляду, щирі віншування та три празники в гості, щоб люди ділилися радістю з рідними, близькими, одні з одними. Так нещодавно поділилися радісною новиною – ювілеєм храму Божого в день Нового церковного року і храмового свята св. Василія Великого і парафіяни мальовничого села Слобідки. Цьогоріч, за словами слобідчан, громада села святкує 110-річний ювілей церкви, яку було освячено в честь Успіння Пресвятої Богородиці і святителя Василія Великого ще у 1903 році (детальніше про це читайте у довідці).

У цей морозний січневий день над слобідською землею засвітило яскраве сонце і, як ангел з неба, запросило жителів села до спільної молитви у храмі, що понад сотню літ оберігає в собі віру і любов слобідчан до Господа Бога, яку вони щодня бережуть і передають від поколінь до поколінь. Для цього не потрібно жодних переконань, варто було лишень чути молитви, різдвяні співи з вуст наймолодших парафіян – діточок, які охоче, зі своїми батьками, бабусями й дідусями, крокували до Божого храму. Саме вони, тримаючи у руках вишиті рушники, першими тепло зустріли митрополита Галицького кир Андрія, керуючого Івано-Франківською єпархією УАПЦ, який з нагоди свята з архіпастирським візитом відвідав парафію. З хлібом і сіллю гостя зустріли юні слобідчани Назар Девда та Ірина Томащук, а також численна громада села. У храмі вітав Владику настоятель церкви митрофорний протоієрей Михайло Голомеджук, який очолює парафію з 1992 року.

«Сьогодні, на запрошення отця Михайла, щиро розділяю з усією слобідською громадою радість свята Василія, вітаю усіх з Новим роком, Різдвяними та Йорданськими святами, – звернувся до присутніх митрополит Галицький. – У ці дні ми згадуємо минуле і просимо благословення на майбутнє. Тож нехай ця церковця, куди ходили ваші діди і прадіди, почує всі молитви наші, а дитятко Боже, якого всі славимо, поблагословить нас миром і злагодою, а Його Віфлеємська зірка освітить шлях світлом добра та радості».

Згодом Владика Андрій відслужив святкову службу Божу в співслужінні зі священиками Косівського деканату – отцем-деканом мит. прот. Петром Дяківим, мит. прот. Іваном Сабадашем, мит. прот. Михайлом Будзаном, мит. прот. Романом Глубішем, ієреєм Іваном Голомеджуком та іншими.

Під час літургії митрополит Андрій урочисто поблагословив і висвятив у сан священика диякона Романа Голомеджука, а ієрея Івана Голомеджука возвів у сан протоієрея.

Владика подякував усій церковній громаді за належне утримання храму, збереження святині, де роками молилися слобідчани, нагородив багатьох митрополичими грамотами, а також з нагоди свята вручив ордени святого апостола Андрія Первозванного настоятелю церкви мит. прот. о. Михайлові Голомеджуку за духов­ну опіку парафією протягом 21-го року служіння в с.Слобідці і жителю села, депутату районної ради Василю Строїчу – за допомогу, жертовність і з нагоди його 45-річчя.

З вдячністю звернувся до митрополита Андрія, священнослужителів і парафіян церкви отець Михайло і побажав усім щасливого нового року в добрих справах, спільній молитві у храмі Божому, який вже так довго живе разом із громадою села Слобідки.

Йдучи додому, слобідчани згадали рідних, – запалили свічки пам’яті на їх могилах, у молитві просили опіки Господа Бога для себе, родичів, односельців, а весела дітвора з гарним настроєм, архієрейським благословенням і образками, які отримала від нововисвяченого отця Романа Голомеджука, ще довго оглядалася на стареньку маленьку святиню, бо знає, що в ній щодня на них чекає Всевишній. Він тут є завжди…

Довідка

За переказами старожилів відомо, що на початку ХVІІІ століття село Слобідка нараховувало лише 8 дворів, будучи окремою адміністративною одиницею. До середини ХVІІІ століття кількість жителів збільшувалась – вони заселяли вільну територію, якої було вдосталь.

У 1750 році за благодійні пожертви з сусідніх сіл і силами місцевої громади збудували маленьку дерев’яну церкву, куди люди приходили молитися. Але з кожним роком кількість односельців збільшувалась і до 1900 року виникла потреба у розширенні приміщення храму. Тож парафіяни продали церкву у с. Зеленів Вижницького району, а на отримані кошти і власні пожертви придбали велику церкву у с. Великому Рожині.

Освячення нового храму в честь Успіння Пресвятої Богородиці і святителя Василія Великого відбулося 1903 року. Також було побудовано багато каплиць і зведено хрестів, на знак пошани Богові.

Раніше за керівництва різної влади слобідська церква не зазнавала жодних утисків, а спірні питання (польська влада намагалася окатоличити церкву) вирішували винятково дипломатичним шляхом. Проте з приходом тоталітарного режиму церква зазнала наруги. За наказом згори, храм закрили, майно вилучили, тоді ж зникли і хрести, і каплиці… І лише з початком незалежності України – у 1990-ті роки церкву в с. Слобідці було відкрито знову, і до сьогоднішнього дня вона є діючим храмом Української Автокефальної Православної Церкви. Парафіяни знову за власні кошти відремонтували храм Божий. Саме тому 14 січня цього року, в день Нового церковного року, на храмове свято св. Василія Великого церква святкує свій 110-річний ювілей.

Мирослава ДОЛИНЧУК.
Фото автора.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.