Щиро дякую за гарні українські пісні, — сказав я водієві мікроавтобуса «Кути – Калуш».

— А в мене пасажири всю дорогу слухають українські пісні: з Кутів до Калуша і з Калуша до Кутів. Я маю їх більше 600 і далі купую або роблю записи.

— А бачите, чимало водіїв, навіть деякі косівські, скаржаться, що не має де придбати касети або диски з українськими піснями.

— Вороги України не шкодують грошей, аби перед усім світом фальшиво показати, що українці не мають власної історії, культури, аби українську молодь ізолювати від рідної пісні і мови. То я думаю, що ми, українці, не мали би шкодувати тих копійок на аудіокасети і диски з українськими піснями. А що їх немає де купити чи записати – це неправда.

…Як з’ясувалось, водієм автобуса виявився Микола Петрович Гаврилків з міста Косова. За кермом мікроавтобуса «Кути-Калуш» вже більше року. Любить дотепно пожартувати. Водночас може й зганьбити когось із молодих, якщо ті на його прохання відмовляються вступити місце інваліду або літній людині. Тут уже не шкодує слів, аби присоромити.

Любов до професії водія йому передалась від батька Гаврилківа Петра Юрійовича, який 40.років працював водієм і таксистом. Разом із світлої пам’яті дружиною Стефанією Василівною Петро Юрійович виховав сина Миколу і доньку Людмилу в повазі до українських звичаїв і мови.

Від Петра Юрійовича я дізнався, що 16 грудня Миколі виповнюється 40 років. Як національно свідомому українцеві хочеться йому побажати міцного довголіття, щасливих рейсів і справді української України.

Василь ГЛІБЧУК
На світлині: Микола ГАВРИЛКІВ

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *