Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Об’єднаємо громаду — доведем село до ладу

Грудень 14, 2012 | Коментувати | Переглядів: 2 804

У сьогоднішньому номері розпочинаємо цикл розповідей про кращі практики самоорганізації сільського населення в Івано-Франківській області та Україні. Отже, розповідь перша.

Десять років, які змінили село

Гостів — унікальний приклад співпраці його мешканців і місцевої влади.

Гостів нині, як кажуть, на слуху у багатьох. З району, області і навіть із столиці сюди їдуть вивчати досвід роботи місцевої влади або просто глянути, як невпізнанно змінилося село за останніх десять років.

А подивитися і справді є на що. Доглянуті дороги, добротні огорожі біля осель мешканців, привабливе двоповерхове адміністративне приміщення, у якому не лише влада працює, а й клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, відділення зв’язку.

При в’їзді у Гостів красується дитячий садочок «Дзвіночок», який потопає у шатах дерев і різнобарв’ї квітів. Трохи далі — оновлена школа, спортивний майданчик зі штучним покриттям,  музей відомого в окрузі священика П.Голейка.

А ще куди не глянеш — квіти, квіти… І люди тут щирі та привітні. Під час зустрічі з ними забуваєш, що в країні криза, що більшість скаржиться на життєві проблеми. Хоча вони, без суміву, є і в Гостові. Але тут над ними особливо не задумуються — натомість щодня будують, ремонтують, садять.

Усе починалося з малого

Треба визнати — це нині тут так. А ще десять років тому у це віддалене від Тлумача село, забуте, як кажуть, Богом і людьми, мало хто навідувався. Та й вища влада розпоряджалася долями мешканців Гостова, як хотіла: село приєднували то до Коломийського, то до Тисменицького районів.

Усе змінилося після того, як свідомі виборці обрали на посаду сільського голови місцевого землевпорядника Ганну Нащук.

— А я, — зізналася вона, — зайшла в холодне і обшарпане приміщення сільради та й розплакалася. Знала, що казна порожня, що підприємців тут немає, що інвестор сюди не піде. Я попросила у Бога підтримки. А після того звернулася за поміччю до громади. Разом ми накреслили першочергове коло завдань. Та все впиралося у кошти. Я п’ять разів їхала в Івано-Франківськ на прийом до голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка — він прийняв мене аж за шостим.

Голова ОДА повірив голові сільради, яка щиро просила допомоги від імені громади. І розпорядився виділити Гостову десять тисяч гривень. А через якийсь час сам навідався у село подивитися, як Ганна Нащук ними розпорядилася.

Вона ж господарським способом з допомогою громади перекрила недобудований адміністративний будинок, покрівля якого нагадувала решето. До того ж вмовила сільських майстрів виготовити вікна та двері більш як на 50 тисяч гривень. Подивився Михайло Вишиванюк на господарський розмах місцевого голови й оплатив усю суму за столярку.

Забутий і запущений Гостів мовби отримав друге дихання. За короткий час в оселях мешканців запалав газ, громада взялася за облаштування музею священика Голейка, тут урочисто відкрили єдиний у районі пам’ятник поетові і громадсько-політичному діячеві Іванові Франку, погруддя якого припадало пилюкою у коридорі контори колишнього колгоспу, при церкві організували Маріїнську дружину, до якої ввійшли понад 70 дітей. Це були події далеко не місцевого значення, які значно піднесли дух гостівчан.

Село змінювалося на очах. Через два роки працівники клубу, бібліотеки, фельдшерсько-акушерського пункту, поштового зв’язку, а також сільської ради перейшли працювати у сучасне, відремонтоване за європейськими стандартами, двоповерхове адміністративне приміщення.

Я б нічого не змогла зробити сама, — каже нині голова Ганна Нащук, — якби не громада. Її підтримка і безпосередня участь у всіх без винятку роботах змінили село і кожного з нас.

Так, великі справи гостівської громади починалися з малого, з усвідомлення того, що розвій села залежить від скромного вкладу кожного. Як приклад, перед Великоднем громада взялася за вивезення із сільського цвинтаря сміття та непотребу. Сільський голова підтримала своїх мешканців. Вона звернулася за допомогою до фірми «Торф трест», яка виділила для впорядкувальних робіт бульдозер, а також до районного центру зайнятості — він направив для громадських робіт кількох незайнятих безробітних громадян. А пальним допомогла райдержадміністрація. Ось так спільно впорядковували місце вічного спочинку, а загалом і сільське звалище побутових відходів.

Вийшла громада і на садіння нових дерев. Аж до роздоріжжя, а це майже два кілометри, посадили нові саджанці, побілили дерева, які вже тут росли. Самшитом і туями озеленили територію адміністративного будинку і дитячого садочка.

На впорядкування села неодноразово виходять і школярі місцевої школи, які за прикладом своїх батьків дбають про красу рідного села.

Довіра кожному

Ганна Нащук з особливою повагою говорить про місцевого священика Володимира Майданчука. Жодна проблема і будь-яке святкове дійство не обходиться без нього. Треба обкосити фоси доріг — отець сказав у храмі і від кожної оселі був представник. І серед них — Володимир Майданчук.

Вирішили розширити кладовище, опарканити церкву — спільно взялися за справу, навіть 30 тисяч гривень зібрали усім селом, щоб прискорити виконання задуманого.

Та й відпочивають у Гостові разом. День села, вшанування ветеранів, презентація книги місцевої авторки Ольги Романович — кожного разу незабутнє свято, у якому беруть участь малі та дорослі. До речі, і сільський голова — активна учасниця художньої самодіяльності клубу, зокрема, добре знаного у районі фольклорного колективу «Гостівчанка», якому присвоєно звання «народний».

Є ще один позитив у сільській діяльності громади та місцевої влади — Гостівська сільська рада бере постійну участь у різноманітних міжнародних та всеукраїнських програмах і конкурсах, перемога у яких дала можливість отримати чималі гранти на вирішення соціально-культурних проблем. Так, завдяки перемозі у проекті «Участь громади Гостова у комплексному упорядкуванні села як інноваційний та потужний механізм його розвитку» і співфінансуванні обласної та районної влад вдалося обпарканити і викласти тут бруківку біля могили борцям за волю України, обгородити шкільне подвір’я і викласти 600 квадратних метрів плитки.

Гостівська сільрада стала також переможцем Всеукраїнського конкурсу завдяки проекту «Інноваційна модель громадського управління дитячого садочка «Дзвіночок». Отримані кошти використали на відкриття закладу на 40 місць, що дало змогу працевлаштувати на роботу 10 місцевих спеціалістів.

Нині дитячий садочок «Дзвіночок» — це «казка»,  у якій, без перебільшення, було б затишно і міським дошкільнятам. До  речі, садок у Гостові відвідують і діти з сіл Тарновиця, Кривотули та Красилівка Тисменицького району, що ставить уже проблему розширення «Дзвіночка». А завдяки виграному проекту ЄС ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» вдалося втілити задум щодо заміни вікон у школі, а це небагато-немало —114 одиниць. Для реалізації цього проекту була створена громадська організація «Добробут» на чолі із заступником директора школи З.Василенчук.
Виконання згаданих проектів, а також багатьох інших, гармонійно вписалося в загальну стратегію розвитку Гостова.

Звичайно, тут не зупиняються на досягнутому, планують вирішення інших проблем. Зокрема зосереджують увагу на ремонті бічних доріг, уже виготовили проектні і кошторисні документації на освітлення вулиць, тривають домовленості із потужним інвестором, який планує  розробляти місцеві торфовища, які тут залягають на вісімдесятигектарній площі. У Гостові, як  уже згадувалося, планують вирішити проблему розширення дитячого садка, а також на базі фельдшерсько-акушерського пункту відкрити сільську лікарську амбулаторію — шість добротних кімнат для цього уже готові.

Але це далеко не всі задуми сільського голови Ганни Нащук.

— Пропозиції і натхнення, — говорить вона, — дають мені мої односельчани.  Недарма кажуть: громада — це сила.

Ми ж від себе лише додамо: щаслива та громада, яка має таку Голову.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.