Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

В ім’я любові до України

Листопад 24, 2012 | Коментувати | Переглядів: 1 540

… На світанку 8 березня 1952 року (гарнізон енкаведистів, який базувався у Космачі, підсилений двома повними машинами червонопогонників з яблунівського гарнізону) більше сотні облавників вирушили на присілок Медвежий.

Йшли двома колонами: одна – верхом присілка Медвежого, друга – річкою Банянкою. Заскочивши на господарку Гафії Палійчук, почали вимагати аби жінка показала де знаходиться бункер. Гафія Григорівна була одинока мати, на руках якої шестеро дітей. Чоловіка Палія у 1942 році забрали німці, під час їхнього нападу на табори УПА в урочищі Збановець. І він пропав безвісти. Мужня жінка відповіла, що немає у неї ніякого бункера. Її почали жорстоко бити «у нас есть точная информация, что бункер есть!» — кричав командир енкаведистів. Більше двох годин знущалися з жінки, аж поки не вбіг один з облавників і доповів, що знайшли бункер.

Криївка знаходилася у стайні, а над нею було до півметра гною, на якому утримували вівці. Полковник ще раз перепитав Гафію скільки там повстанців, на що та відповіла, що не знає. І знову отримала кілька ударів.

Для переговорів з повстанцями енкаведисти направили (під дулом пістолета) місцевого жителя, якому наказали передати повстанцям, щоби вони здалися і їм буде гарантоване життя. Та з-під землі залунали слова пісні «Ще не вмерла України…». А через якусь мить пролунало кілька глухих пістолетних пострілів.

Стало тихо. Це відсалютували Україні вірні її сини Іван Книшук «Чумак», Лук’ян Линдюк «Грегіт», «Микола Чорнищук «Граніт» та Дмитро Палійчук «Веселий». Коли їхні тіла витягнули з криївки, то виявилося, що один з них лише був пораненим у голову. Це – Дмитро Палійчук. Усіх  доставили до сільської ради для впізнання, а пораненого Палійчука забрали до шпиталю. Невдовзі його засудили на 25 років таборів.


Гафію Палійчук засудили на 10 років каторжних робіт у Сибіру. Нині на обійсті живе її донька Христина Палійчук, якій уже 83 роки. На місці криївки росте великий кущ калини, його ніхто там не садив. Він нагадує нам про загиблих повстанців.

Василь ПЕТРОВАНЧУК,
голова Космацького осередку НРУ.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.