Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Про рідне й дороге…

Листопад 21, 2012 | Коментувати | Переглядів: 1 179

Навіть якби скласти зароблені гроші всіх моїх земляків-заробітчан докупи — неможливо купити того, що я залишила вдома. Лише зараз і на відстані чотирьох тисяч кілометрів я оцінила  те, що любе, миле і дороге моєму серцю.

Нашу хату, збудовану татовими руками, до неї вулицю, всю у вишневому цвіту, батьків що мене виглядають, лелечі гнізда на стовпах, наш город з якого видно все довкіль, манливі сині гори…

Сивина моєї мами. Неспокійне серце мого тата. Такі міцні обійми моїх братів.

Церковні дзвони по неділях у нашому селі, дзвін коси на сінокосі. Вишиті синім рушники мамині, татові роздуми вголос про політиків. Пробудження від ранкових кукурікань півнів, ґелґотання гусей, що прямують до річки.

Материнське тепло всерозуміючих очей, тепло парного молока, теплінь від печі, в якій потріскують дрова в холодну зиму. Татові пісні, тужливі і сумні, форкання коня, якого він любить більше, ніж себе.

Столітній дуб за сараєм, посаджений моїм прадідом, щедрий бузковий кущ під сестриним вікном , калина біля обеліска, «золотий ранет» у саду сусіда.

Смаки квашеної капусти з дерев’яної бочки, огірків на грядці під грушею, пиріжків з маком. Смак сала з часником. Неповторні смаки куті з халвою та горіхами, печеної картоплі, вареників з вишнями.

Запахи свіжоспеченого хліба, айви, сушених грибів у коморі. Запахи диму восени, картопляного бадилля, яблуневого цвіту у повномісячну ніч.

Неповторне відчуття пір року. Первоцвіт з-під снігу, багатий кошик на Великдень, весняні громи-грози, ватри на Івана Купала, гудіння бджіл над гречаним полем. Ялинка у різдвяну ніч, колядки з памороззю на склі, лижі забиті в кучугурі снігу. Столи весільні, пісні, музики, танці. Волошки в житі. Соняшники. Пасовища.

Ніжність руки мого тата, нічні молитви моєї мами. Каплі літнього дощу. Тиша і спокій. Відчуття плину часу.

І ще безліч всього, про що несила словами описати – воно лежить десь там, на дні душі моєї.

Навіть якби скласти зароблені гроші всіх моїх земляків-заробітчан докупи, неможливо купити того, що я лишила на Вкраїні.

Л. МИКИТИН.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.