Далекого 1 вересня 1952 року ми, діти 1945 року  народження, вперше прийшли до Смоднянської  семирічної школи, щоб стати учнями  першого  класу.

Минули  роки, десятиліття…

Після  60-літньої  перерви ми, колись босоногі діти, а сьогодні сивоголові дідусі та  бабусі знову прийшли до своєї  рідної  альма-матері, щоб згадати своє дитинство, юність, шкільні роки.

Зустріч  однокласників-випускників — найбільш  яскраві  хвилини  шкільного  життя.

Ми з задоволенням згадували  своїх вчителів, які   віддали  нам  все  найкраще — свою  любов  і тепло, знання, що   надзвичайно  допомагає  нам  на дорогах життя:  Пошиван Т.П., Маман В.М., Яцук Л.І., Соківка М.І., Зіняк Л.Д.,  Мартинюк І.І., Розвадовський П.Д.

Наші  спогади  щирими  словами струшують  спокій, бентежать  думку, чарують  душу. У кожної  людини  є потреба виговоритись, попросити  пробачення. А хто  зрозуміє, як не  шкільні друзі, які:

Не  позичали спокусам  душу
Не  подавали  руки  жалю.
І  не  штовхали  в  обійми  «мушу»
Комусь  не  сказане  «люблю».

Дякуємо  педагогічному  колективу Смоднянського НВК  за щире,  тепле  ставлення  до нас, за те, що розуміли нас і допомогли повернутися  в  те  далеке  минуле.

Успіхів  вам  у роботі, здоров’я, усього  найкращого.

Бойчук – Буратинська  Марія  Юріївна,
Люльчук  Михайло  Дмитрович,
Павлюк – Ковалюк  Ольга Миколаївна,
Павлюк  Юрій Дмитрович,
Стефурак  Василь Дмитрович,
першокласники  1952 року.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *