Далекого 1 вересня 1952 року ми, діти 1945 року народження, вперше прийшли до Смоднянської семирічної школи, щоб стати учнями першого класу.
Минули роки, десятиліття…
Після 60-літньої перерви ми, колись босоногі діти, а сьогодні сивоголові дідусі та бабусі знову прийшли до своєї рідної альма-матері, щоб згадати своє дитинство, юність, шкільні роки.
Зустріч однокласників-випускників — найбільш яскраві хвилини шкільного життя.
Ми з задоволенням згадували своїх вчителів, які віддали нам все найкраще — свою любов і тепло, знання, що надзвичайно допомагає нам на дорогах життя: Пошиван Т.П., Маман В.М., Яцук Л.І., Соківка М.І., Зіняк Л.Д., Мартинюк І.І., Розвадовський П.Д.
Наші спогади щирими словами струшують спокій, бентежать думку, чарують душу. У кожної людини є потреба виговоритись, попросити пробачення. А хто зрозуміє, як не шкільні друзі, які:
Не позичали спокусам душу
Не подавали руки жалю.
І не штовхали в обійми «мушу»
Комусь не сказане «люблю».
Дякуємо педагогічному колективу Смоднянського НВК за щире, тепле ставлення до нас, за те, що розуміли нас і допомогли повернутися в те далеке минуле.
Успіхів вам у роботі, здоров’я, усього найкращого.
Бойчук – Буратинська Марія Юріївна,
Люльчук Михайло Дмитрович,
Павлюк – Ковалюк Ольга Миколаївна,
Павлюк Юрій Дмитрович,
Стефурак Василь Дмитрович,
першокласники 1952 року.