Після опублікування фотороздуму «Які ми патріоти» я чекав на цей лист. Правда, чекав від тих людей, які приходили в редакцію, кричали і обіцяли написати. Та написали чомусь не вони. Та це не так важливо.
Ви, Д.І.Карп’як, дуже емоційно розповідаєте мені, про що треба писати і звинувачуєте мене в тому, що хвалю того, «хто більше платить», що маю «свого» депутата.
По-перше, я не Верховна Рада, щоб мати своїх депутатів. По-друге, я не такий честолюбивий, щоб думати, що хтось із депутатів такого рівня потребує моєї похвали. Повірте, що мене не менше, ніж вас, болить і мовний закон, і безлад у країні, не менше (а може, більше) хвилюють проблеми медицини, освіти, віддалених сіл.
І до депутатів ставлюся досить скептично. Та в силу певних обставин я був присутній на зустрічах В.М.Чуднова з людьми. Я бачив тих людей, які дякували за допомогу. І ця допомога була дійсно вагома – не пакет гречки, і не пустопорожні обіцянки заїжджих депутатів-гастролерів, на користь яких «працювало» лише гучне ім’я та приналежність до певної партії. Це були конкретні справи і в районному центрі, і в найвіддаленіших населених пунктах, де була допомога як окремим людям, так і цілим громадам, допомога і матеріальна, і в подоланні бюрократичних тяганин.
Тому зараз я переконаний, що допомогти подолати проблеми Косівщини може лиш та людина, яка виросла тут, яка знає наші біди.
А стосовно того, що помстився комусь за якісь питання… Це виглядає смішно. Хто хотів, той задавав питання, на них відповідав не я. І мстити мені не було за що. Я побачив те що побачив.
Згадуючи Микитинці того часу, я захоплювався патріотичним поривом і діяльністю жителів села, які були настільки діяльні, що і тоді зуміли зробити по-своєму: домогтися побудови пам’ятника Великому Кобзареві, а не комунарам і т.д. Та, на жаль, цього ви не хотіли прочитати.
А щодо бур’янів у мене на совісті… Повірте, їх у мене не більше, ніж у вас.
Ніхто не «купив» мене ні розкішною квартирою, ні дорогим автомобілем.
А цікавою темою для репортажу можете «купити» мене і ви. За це буду лише вдячний. Тоді в мене будуть інші враження про Микитинці.
Хоч, порушуючи цю тему, я в жодній мірі не хотів образити добрих жителів цього села, серед яких є багато хороших моїх знайомих.
Правду кажучи, у багатьох населених пунктах «наші святині» — стрілецькі могили, пам’ятники – не є доглянутими. А їх встановлювали у людних місцях. Зараз вони краще, ніж будь-що, свідчать про нашу байдужість до духовного.
Звичайно, це не мовний закон, не вирішення проблем використання земельних угідь та працевлаштування всіх випускників наших вузів, але, на мою думку, дуже важливо.
Я радий, що мій матеріал спонукав до відвертої розмови.
Р. S. А тепер про те, що я не «побачив» доброго у роботі Микитинецьких патріотів…
Багато чого я побачив в Микитинцях: і в’їзний знак, який нагадує якусь закарлюку-шибеницю, відпочинкові місця де туристами і не пахне, бо дорога до них – це переважно траса для автоекстріму, саме болото, столики зірвані, гойдалки перевернуті. Таке враження, що там пройшла орда «патріотів».
Чогось пан «патріот» нічого не сказав про дитячий садочок, адже він у селі був. Яка його доля? І хто винен що його тепер немає?
Газ. Газ був проведений у 1989 році. Його проводила косівська дільниця «Карпатагрогаз». За кошти колгоспу «1 Травня». Начальник дільниці А.А.Баланюк, голова РДА Д.Гладуняк.
Дорога. Дорога Пістинь-Микитинці-Коломия обласного значення. І нею опікується Коломийська дільниця ДАД.
На території Микитинецької сільради знаходяться 14 вулиць. Згідно Стратегії економічного та соціального розвитку населених пунктів Косівського району в 2012 році сільська рада на їх ремонт повинна була витратити 100 тисяч гривень.
А ставкове господарство це просто заросла бур’янами, чагарниками яма. Правда ви пишете що воно створюється. Щось дуже довго створюється. Самий котлован, виритий ще при допомозі колгоспу і завдячуючи громаді в 1995-1996 роках.
Гостинно-відпочинковий комплекс – приватне господарство. Що мають до нього сільська влада і «патріот» Карп’як?
Будинок культури збудований за кошти колгоспу «1-ше Травня». Головою колгоспу тоді був Ю.Кнігініцький, а документацію виготовив А.Баланюк.
На другому поверсі вікно пробите каменюкою. Зліва двері як запасні в зал, прогнилі. Котельня використовується як складське приміщення, де зберігається сміття, а підвальне приміщення Будинку культури селянами використовується як овочесховище.
«Микитинецький фотоальбом» можна продовжити, та що воно дасть? «Патріот» Карп’як і так скаже що це неправда. Хочеться шановному панові нагадати цікаву фразу Оскара Уайльда: «Патріотизм – останній притулок негідників».
З повагою Я. ТИМОФІЙЧУК.