Після опублікування фотороздуму «Які ми патріоти»  я чекав на цей лист. Правда, чекав від тих людей, які приходили в редакцію, кричали і обіцяли написати. Та написали чомусь не вони. Та це не так важливо.

Ви, Д.І.Карп’як,  дуже емоційно розповідаєте мені, про що треба писати і звинувачуєте мене в тому, що хвалю того, «хто більше платить», що маю «свого» депутата.

По-перше, я не Верховна Рада, щоб мати своїх депутатів. По-друге, я не такий честолюбивий, щоб думати, що хтось із депутатів такого рівня потребує моєї похвали. Повірте, що мене не менше, ніж вас, болить і мовний закон, і безлад  у країні, не менше (а може, більше) хвилюють  проблеми медицини, освіти,  віддалених сіл.

І до депутатів ставлюся досить скептично. Та в силу певних обставин  я був присутній на зустрічах В.М.Чуднова з людьми. Я бачив тих людей, які дякували за допомогу. І ця допомога  була дійсно вагома – не пакет гречки, і не пустопорожні обіцянки заїжджих депутатів-гастролерів, на користь яких «працювало» лише гучне ім’я та приналежність до певної партії. Це були конкретні справи і в районному центрі, і в найвіддаленіших населених пунктах, де була допомога як окремим людям, так і цілим громадам, допомога  і матеріальна, і в подоланні бюрократичних тяганин.

Тому зараз я переконаний, що допомогти подолати проблеми Косівщини може лиш та людина, яка виросла  тут, яка знає наші біди.

А стосовно того, що помстився комусь за якісь питання… Це виглядає смішно. Хто хотів, той задавав питання, на них відповідав не я. І мстити мені не було за що. Я побачив те що побачив.
Згадуючи Микитинці того часу, я захоплювався патріотичним поривом і діяльністю жителів села, які були настільки діяльні, що і тоді зуміли зробити по-своєму: домогтися побудови пам’ятника Великому Кобзареві,  а не комунарам і т.д. Та, на жаль,  цього ви не хотіли прочитати.

А щодо  бур’янів у мене на совісті… Повірте, їх у мене  не більше, ніж  у вас.

Ніхто не  «купив» мене ні розкішною квартирою, ні  дорогим автомобілем.

А цікавою темою для репортажу можете «купити» мене і ви. За це буду лише вдячний. Тоді в мене будуть інші враження про Микитинці.

Хоч, порушуючи цю тему,  я в жодній мірі не хотів образити добрих жителів цього села, серед яких є багато хороших моїх знайомих.

Правду кажучи, у багатьох населених пунктах «наші святині» — стрілецькі могили, пам’ятники – не є доглянутими.  А їх встановлювали  у людних місцях. Зараз вони краще, ніж будь-що, свідчать про нашу  байдужість до духовного.

Звичайно, це не мовний закон, не вирішення проблем використання земельних  угідь та працевлаштування всіх випускників наших вузів, але, на мою думку, дуже важливо.

Я радий, що мій матеріал спонукав до відвертої розмови.

Р. S. А тепер про те, що я не «побачив» доброго у роботі Микитинецьких патріотів…

Багато чого  я побачив в Микитинцях: і в’їзний знак, який нагадує якусь закарлюку-шибеницю, відпочинкові місця де туристами і не пахне, бо дорога до них – це переважно траса для автоекстріму, саме болото, столики зірвані, гойдалки перевернуті. Таке враження, що там пройшла орда «патріотів».

Чогось пан «патріот»  нічого не сказав про дитячий садочок, адже він у селі був. Яка його доля? І хто винен що його тепер немає?

Газ. Газ був проведений  у 1989 році. Його проводила  косівська дільниця «Карпатагрогаз». За кошти  колгоспу «1 Травня». Начальник дільниці А.А.Баланюк, голова РДА Д.Гладуняк.

Дорога. Дорога Пістинь-Микитинці-Коломия обласного значення.  І нею опікується  Коломийська дільниця ДАД.

На території Микитинецької сільради знаходяться 14 вулиць. Згідно Стратегії економічного та соціального розвитку населених пунктів Косівського району в  2012 році сільська рада  на їх ремонт повинна  була витратити 100 тисяч гривень.

А ставкове  господарство це просто заросла бур’янами, чагарниками яма. Правда  ви пишете що воно створюється. Щось дуже довго створюється.  Самий котлован, виритий ще при допомозі колгоспу  і завдячуючи громаді в 1995-1996 роках.

Гостинно-відпочинковий комплекс – приватне господарство. Що мають до нього сільська влада і «патріот» Карп’як?

Будинок культури збудований за кошти колгоспу «1-ше Травня». Головою колгоспу тоді був Ю.Кнігініцький, а документацію виготовив А.Баланюк.

На другому поверсі вікно пробите каменюкою. Зліва двері як  запасні в зал, прогнилі. Котельня використовується як складське приміщення, де зберігається сміття, а підвальне приміщення Будинку культури селянами використовується як овочесховище.

«Микитинецький фотоальбом» можна продовжити, та що воно дасть? «Патріот» Карп’як і так скаже що це неправда. Хочеться шановному панові нагадати цікаву фразу Оскара Уайльда: «Патріотизм – останній притулок негідників».

З повагою Я. ТИМОФІЙЧУК.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *