Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Героями не народжуються..

Листопад 5, 2012 | Коментувати | Переглядів: 1 392

Вони жили у складні часи. Але не були байдужими до долі своєї землі. Молоді люди  зі Смодного,Вербовця, Старого Косова  не думали про героїзм. Вийшовши з під польського гніту,   чинили  опі р ще страшнішому лиху – сталінському режиму.  Опирались, не корились, боролись і загинули. І стали героями…

Через довгі сімдесят років  закатованих та розстріляних нарешті  зібрали навіки разом, закарбувавши їх імена на постаменті скульптури Божої Матері, покровительки Української Повстанської Армії.

Отож, біля Вербовецької сільської ради спільними зусиллями громади постав братній курган. Це місце,  де перераховано  сто п’ятдесят одне ім’я, має стати святим. І не лише  тому, що освячене  священиком, але найперше тому, що ці люди стали пам’яттю, совістю, сумлінням, прикладом патріотизму та мовчазним докором для кожного  із нас, без значення яку би посаду  не займав  і  чим  би  не займався.

Якби зараз сталось   диво і  піднялись із мертвих ті, що пожертвували в 1940-1952 роках своїм життям…  Якби піднялись із могил  ті, що боролись проти режиму Сталіна  та  проти німців заради незалежної   України, заради  волі і щастя української нації, вони б знову лягли в могили. Тепер від подиву  та розчарування. Бо не за таку Україну вони вступили в ряди УПА, не за таку Україну  прийняли смерть. Вони б не повірили, що Україна лише  на папері стала незалежною. Диву б далися, що досі народ не об’єднаний, що залежний від Сходу і Заходу. Від чужого виробництва та чужого керівництва. Що досі немає справжнього господаря на українській землі, що зневажається українська мова (соромно сказати) самими українцями. Що визнається все чуже. Панує зневіреність, а совість, честь і гідність в неповазі.

Та  теперішні часи мусять минутись. А колишні не забудуться. І вже  ніхто не зможе перекрутити історичні факти.  Бо ще живі  учасники і свідки подій семидесятилітньої давності. Вони і говорять про це на відкритті пам’ятника:  керівник районного проводу вояків  УПА Петро Андрійович Підлетейчук, члени Братства УПА  Параска Іванівна Борисюк та Василина Михайлівна Чистюк. А Параска Іванівна  Курендаш  признається, що зі своєю дочкою Оксаною зібрали  масу свідчень про українських  воїнів  і  що незабаром видадуть  книгу про тих, котрі не заради  набитого гаманця, але заради національних ідей стали героями.

Усій громаді, присутнім, меценатам і благодійникам, причетним до встановлення  у Вербовці пам’ятника загиблим воїнам УПА, вручаючи грамоти,  дякує голова  сільської  ради Іван Михайлович Павлюк. А заступник голова  районної держадміністрації Василь Михайлович Склепович зауважує, що відкриття пам’ятника, приурочине сімдесятим роковинам створення УПА дуже доцільно, особливо він необхідний майбутньому поколінню.  Не бути байдужими до того, що нині  навколо діється закликає присутніх голова районної організації Конгресу Українських націоналістів Михайло Васильович Цьок.

Мертві герої мовчать, але  ідеї їхні витають у повітрі. Разом із гучними голосами сільських хористів, котрі співають «Боже, нам єдність подай», « За Україну, за її волю», «Пильнуй, Україно, своєї свободи!»

Л.МИКИТИН
Фото   Я.ТИМОФІЙЧУКА

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.