Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Ветеран педагогічної праці

Жовтень 11, 2012 | Коментувати | Переглядів: 1 812

Цьогорічна тепла осінь розкішною позолотою життєвої мудрості огорнула душу ветерана педагогічної праці — відмінника народної освіти Ольги Юріївни Зоріло, якій 14 вересня виповнилось 80 поважних літ.

Косів’янка за місцем народження і станом душі, вона обрала фах педагога-історика свідомо і назавжди. Закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут. Учительську біографію розпочинала у Пістинській школі, відтак продовжила у Бабинській восьмирічці.

У 1965 році молодий педагог Ольга Зоріло несподівано для себе та інших здійснила крутий професійний віраж — упродовж 5 років успішно очолювала Бабинську сільську раду. Набутий тоді адміністративний, господарський і психологічний досвід вважає цікавим і дуже корисним для себе.

Опісля працювала організатором позакласної роботи у косівських восьмирічній і середній школах. З 1983 Ольга Юріївна очолювала Косівську заочну вечірню школу, звідки й пішла на заслужений відпочинок.

З висоти прожитих літ досвідчений педагог вважає, що на пенсію вчителі мають іти не надто пізно. Знає, що діти люблять молодих та енергійних педагогів, до того ж, обізнаних із новітніми технологіями, без яких сучасну школу важко уявити.

Ольга Юріївна переконана, що педагогом може бути лише той, хто поважає людей, любить дітей і свою професію, хто прагне стати для своїх учнів шкільним мамою чи татом — вимогливим і люблячим водночас, цікавитись не лише успіхами у навчанні, а й поведінкою у школі і поза її стінами, стосунками в родині і з друзями.

«Головне завдання вчителя – виховати Людину», — переконана О.Зоріло.

— А що робити, якщо учень не подобається вчителеві, нервує і дратує його? – запитую Ольгу Юріївну.

— Хай це своє «не подобається» педагог залишає за дверима класу, — твердо відповідає моя співрозмовниця. — До учнів, як і до рідних дітей, треба ставитись однаково – доброзичливо і щиро, незважаючи на їхній характер, соціальний і фінансовий статус їхніх батьків. Діти – це дуже чутливий барометр, що реагує на фальш і брехню дорослих. Перед ними вчитель не має права лицемірити.

Ольга Юріївна живе у старенькому і дуже затишному домі разом з 9-місячним великим пухнастим красенем-котом персикового кольору, якого лагідно називає Котусиком. Та не лише він розраджує її самотність. Часто навідуються друзі і знайомі, телефонують колеги і колишні учні. Дирекції шкіл, де тривалий час працювала Ольга Юріївна Зоріло, запрошують її на традиційні шкільні свята.
Щороку до неї приїжджають привітати з черговим днем народження начальник та інші відповідальні працівники районного відділу освіти.

Ветеран педагогічної праці щиро вдячна колегам та учням за те, що вони її не забувають, бо дуже добре знає, як це важливо для людей похилого віку, як це їм потрібно.

Текст і фото Аліси МУДРИЦЬКОЇ.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.