Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Про вибори і не тільки

Вересень 20, 2012 | Один коментар | Переглядів: 2 730

Вже кілька тижнів поспіль об’єднана опозиція па чолі із своїми місцевими лідерами мандрує районами Прикарпаття та проводить агітаційні рейди в середовищі потенційного електорату. За наміченим планом-графіком минулого тижня така собі «вистава» в мініатюрі у складі все тих же дійових осіб (Дмитро Шлемко, Володимир Шкварилюк, Олександр Сич, Василь Гладій) тішили своїм візитом Косівщину.

Говори ти про особливість такого заходу не будемо, адже, зрештою, будь-яка політична акція, незалежно від організатора (мається па увазі від політичної сили) чи то буде Удар, чи Об’єднана опозиція «Батьківщина», чи Свобода чи навіть Партія регіонів, має всього-навсього єдину та банальну мету провести агітацію за свою політичну силу чи окремого представника від неї. У нашому випадку два в одному, адже агітують і за партію («Об’єднана опозиція»), і за кандидата, який її представляє в одномандатному виборчому окрузі.

Зрештою, на те і дається виборча кампанія, щоб кожен її учасник міг як слід продемонструвати нам, виборцям, чому ж ми маємо голосувати саме за нього. Як ремарку до сказаного додам, що на сьогодні наше суспільство вже настільки перенасичене політичною складовою, що зазвичай на такі заходи пересічні люди просто не ходять. Хто б не приїжджав депутат районної, обласної чи Верховної Ради, в сільському клубі більше одного десятка люду не збереться. Звісно, щоб перестрахуватись, завжди можна зігнати ще десяток своїх (партійців, знайомих), а якщо й опоненти прийдуть подивитись, то в сукупності півсотні таки набереться.

Незважаючи на те, що і сама я відношусь до категорії цих пересічних людей, які здебільшого стараються оминати такі дійства, в силу об’єктивних обставин на цій зустрічі з місцевим керівництвом об’єднаної опозиції та її кандидатом в народні депутати по нашому округу мені таки судилось побувати.

Нічого нового чи незвичного для себе я звісно не відкрила. Правда, сама зустріч спонукала до появи низки запитань, відповіді на які особисто я, на жаль, і досі не знайшла.

За двадцять одним рік Незалежності нашої держави, нас, українців, шість виборчих кампаній поспіль (мається на увазі до ВРУ) від чогось рятували. Голосували і за одних, і за других — а в результаті все залишалось як завжди безрезультатно. 28 жовтня на черзі спроба номер сім — а по суті нічого так і не змінилось. Актуальним і досі залишається все те ж питання «вічного порятунку».

Під час зустрічі, очевидцем якої мені пощастило бути, процес змальовування ворога в особі Партії регіонів і окреслення шляхів боротьби з нею ліг в основу істеричних виступів всієї п’ятірки (Шлемка, Сича, Шкварилюка, Гладія, Шумеги), яка того дня один за одним брала слово перед своїми прихильниками.

Але ж мета виборів не просто перемогти суперника, але і запропонувати взамін альтернативний, і що саме головне – кращий, варіант розвитку району, області та країни в цілому. Чому забули про це промовці, які за дві години безперебійної розмови так і не обмовились жодним словом про це, мені зрозуміло. Адже як зазначив безпосередньо сам кандидат від об’єднаної опозиції Василь Гладій у своїй публікації в газеті «Гуцульський край» (№ 34 за 24 серпня 2012 р.) «У нас одна мета змінити владу». А далі, як кажуть в народі, хай діється Божа воля. Якось тай буде.
Але байдужість до цього самих людей зрозуміти я так і не можу. Невже тепер нікому не цікаво, як його село, район, місто, область і держава буде розвиватися далі? Зокрема, чи будуть будуватись школи й дитячі садочки, ремонтуватись клуби й дороги, встановлюватись майданчики і так далі?
Чому сьогодні нами це повністю знівельовано та відкинуто на другий план?

Присутнім на зустрічі навіть не спало на думку поцікавитись у виступаючих, чому змінювати наше життя на краще вони збираються після 28 жовтня, а не сьогодні? Мабуть, як завжди хтось комусь заважає працювати. Але ж всі вони не прості люди з народу, а представники найвищої влади на теренах Прикарпаття (Дмитро Шлемко — заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації (2005-2006 рр.),  народний депутат України двох скликань, Василь Гладій заступник губернатора (2007-2010 рр.), перший заступник голови обласної ради (на сьогодні), Володимир Шкварилюк (заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації (2006-2010 рр.), депутат обласної ради, голова постійної комісії обласної ради з питань бюджету), Олександр Сич (голова обласної ради). То кому як не їм звітувати, що зроблено, що і чому не зроблено, і саме головне — що буде робитись?

Але як бачите, нині це не актуально. Простіше розказати народу про небезпечного ворога, з яким вони — представники опозиції, так мужньо борються і за яких ми, гуцули, відповідно за це маємо голосувати. Поливання брудом і паплюження інших — ось основна агітаційна тема, яка лягла в основу виборчої кампанії об’єднаної опозиції.

Знаєте, у всій цій ситуації я і досі не можу зрозуміти ще одного. Як той факт, що хтось поганий, може автоматично означати, що хтось інший (який про це тільки каже) — вже хороший. Те, що Іван злодій не означає, що Петро не може ним бути.

Пригадується, ще кілька років тому, Володимир Шкварилюк та Василь Гладій працювали заступниками голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яку на той час очолював Микола Палійчук. В той час всі троє представляли єдину команду демократичних сил, яка на хвилі помаранчевої революції прийшла разом і президентом Віктором Ющенком до влади. Сьогодні вони і їхній колишній начальник опинилися по різні сторони барикад.

Адже єдиним кандидатом від опозиції по 89 мажоритарному виборчому округу (Верховинський, Снятинський, Косівський райони) йде Василь Гладій, всі інші, як зазначив під час зустрічі той же Володимир Шкварилюк, — це ставленики влади. Але ж не забуваймо, що до тих інших (ставлеників влади) відноситься і Микола Палійчук, який також висунув свою кандидатуру по цьому ж мажоритарному округу і в команді з яким як один так і другий пропрацювали чимало часу.

Як бачимо політика надзвичайно суб’єктивна річ, в якій головну роль відіграє все ж людський, а не партійний фактор. І сьогодні ніхто не може дати гарантію того, що вже завтра Шкварилюк чи Гладій не підуть слідами свого колишнього «боса» Миколи Палійчука.

До речі, в цьому контексті можна процитувати один авторитетний (незалежний журнал «Український тиждень», в №31 (за 9.08.2012 року) в якому була розміщена цікава стаття «Вони назвались опозицією». В цій публікації проаналізовано список об’єднаної опозиції «Батьківщина» і перелік кандидатів, що висуваються від неї на мажоритарних округах. До списку найбільш сумнівних кандидатів від об’єднаної опозиції, яких «Український тиждень» зібрав у категорії «без п’яти хвилин тушок», аналітики видання внесли і голову Івано-Франківської організації «Фронту змін», заступника голови обласного виборчого штабу об’єднаної опозиції «Батьківщина» Володимира Шкварилюка, який знаходиться під 54 номером у виборчому списку об’єднаної опозиції «Батьківщина». В характеристиці, яка там наводиться, зазначено, що «Володимир Шкварилюк — кар’єрист, абсолютно безпринципний політик, який дуже легко здатний змінити політичну орієнтацію».

Погодьтеся, непогане резюме, як для людини, що зібралася нас з Вами рятувати.

Іванна СВИРИД.

0

Коментарі

Один коментар

  1. Святослав
    Вересень 20, 2012 о 13:27

    Мудро пишете, шановна пані. Лише не кажете, за кого мають голосувати гуцули. Може за М. Палійчука? Чи може за В. Чуднова? Таки напевно за В. Чуднова. Переживаєте за гуцулів, щоб не дали себе обдурити. А за Україну, за Її незалежність, за українську мову, яку нищать новітні яничари, ні одного слова не має у Вашій (замовній) статті. Критикуєте, ні, ганьбите, лідерів обласної опозиції, за те, що хочуть замінити антиукраїнську владу. То хто Ви, шановна?…

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.