Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Свято в Розтоках

Серпень 31, 2012 | Коментувати | Переглядів: 5 142

Лину думкою в Карпати, в свої рідні село Розтоки… В отой мальовничий куточок села, де в чарівній видолинці, у віночку зелено-голубих лісів, розташувалися Луги.

От і недавно, у свій черговий приїзд в рідний край я стала свідком святкового дійства – свята села. Думаю, що це свято стане традицією, адже святкується вже вдруге. Дійство поєдналося з православним святом апостолів Петра і Павла…

Тепло і радісно було на душі односельчан а також гостей, жителів навколишніх сіл. На шкільному подвір’ї  організатори свята облаштували імпровізовану сцену, над якою майорить жовто-блакитний прапор України. Біля сцени експозиція вишиваних рушників, яку влаштувала завідуюча Розтоківської  бібліотеки Антоніна Маковійчук.  На сцені зібралися усі організатори свята: голова сільської ради Данищук Євген Михайлович, депутат районної ради Кічеряк Віталій Васильович, директор будинку культури Богдан Лідія Миколаївна.

Отець Вінтоняк Мирослав провів невелике богослужіння, під час якого, дав своє благословення на проведення свята.

Звучить троїста музика, чути голос трембіти, почути її усі змогли завдяки Столащуку Миколі Миколайовичу. Подружжя Дарійчуків супроводжує музику запальними гуцульськими співанками. І ось на сцену виходить Лідія Миколаївна з короваєм , усі присутні з великим задоволенням почастувались ним. Після цього слово взяв сільський голова, Євген Михайлович. З хвилюванням та гордістю він розповів про здобутки села  завдяки злагодженій та спільній роботі голови сільської ради та  депутатів районної ради (Кічеряка та Шкондеюка) на місці сільської ради буде дитячий садок, сама ж сільська рада переїде до будинку культури.

За минулий рік налагоджено регулярний вивіз сміття, завдяки чому село чисте та охайне, частково відновлено дорожнє покриття. В приміщені школи частково замінено старі дерев’яні вікна на нові. Ще однією справжньою несподіванкою став для жителів села новий автобус, який того дня зробив  рейс. Також сільський голова пообіцяв своєму електорату докладати й надалі усі зусилля, для виконання поки нереалізованих задумів та проектів. В кінці промови, Євген Миколайович щиро подякував спонсорам, які допомогли організувати  та провести свято, а саме братам Василю та Юрію Оринчукам, Шкондеюку Василю,  Кічеряку Віталію, Губчук Михайлові, Данищук Марії, Досяк Володимиру, Грималюку Юрію та Нагорняк Ользі.

Після промови сільського голови слово надали Самашко Оксані Петрівні, яка розповіла про історію села. Виявляється, існує версія, що колись село називалось Росошани. Малечі ж особливо цікаво було почути про те, що колись річка що тече вздовж села була маленьким струмочком, але поступово вода сходила з гір, і одного дня струмок перетворився в бурхливий, нестримний Черемош. Так село розділилось на дві частини, які згодом стали двома автономними селами у двох областях Івано-Франківській та Чернівецькій.

Хочу відмітити, що Розтоки завжди з великою пошаною та трепетом відносились до своїх героїв-захисників, які у Велику Вітчизняну Війну боролися за те, щоб ми усі могли зараз жити у вільній, незалежній державі. Їх пам’ять було вшановано хвилиною мовчання. Також згадали і про вояків УПА, до їх могили було покладено квіти. Приємно, що серед жителів села, є герої, які були в рядах людей, відважно, незважаючи на ризик, ліквідовували наслідки аварії на ЧАЕС: Рубаняк Наталія Василівна,  Кічеряк Василь Танасійович, який  тепер зразково працює водієм рейсового автобуса.

А тим часом один за одним піднімаються на сцену учасники художньої самодіяльності : вокалісти, музиканти – це здебільшого вихованці середньої школи. Під керівництвом художнього керівника, Крильчука Василя Івановича, звучать пісні. Запам’ятався виступ дуету Томюка Василя і Дарійчук Уляни, які виконали пісню «Ти найкраща». Нікого не залишив байдужим виступ Адріани Богдан, ця маленька дівчинка не раз дивувала своїми виступами, як співами так і в танці. Чи не найбільше виконав сольних номерів Влашинець Любомир Миколайович. Зокрема, заспівав пісню «Буде Україна на землі». Окрасою свята став виступ танцювального колективу, які поставили хореографічну композицію «Весілля в Карпатах» під керівництвом молодого талановитого спеціаліста – Савчук Іванни Степанівни.

Виступи аматорів вдало переплітались із майстерним виконанням гумористичних сценок гостей, учасників народного фольклору «Вишиванка», с.Черганівки  Ганни Мицкан та Василя Палійчука.

Всіх зачаровував голос молодої виконавиці із села Білоберезка Павлюк Ярослави. Також звучала пісня «Карпати» у виконанні Оксани Матичук, а композицію «Моє село» виконала солістка Дарійчук Уляна. Після цього відбувся конкурс на найдавнішу і найоригінальнішу вишиванку. Переможницею стала Попюк Параска Іванівна, її було відзначено цінним подарунком. І , звичайно, приємне: на рушничок щастя цього року стали:

  •          Калиняк Іван Юрійович і Губчук Марія Михайлівна
  •          Оринчук Руслан Васильович і Влад Оксана Мирославівна
  •          Андрецуляк Іван Миколайович і Воронюк Вікторія Іванівна

В селі проживає і найстаріший житель села Гавриляк Іван Семенович. Йому виповнилося 103 роки. Для нього і для молодят було музичне вітання, яке виконали  Досяк Іван та Данищук Назарій.

Не кожне село може похвалитись своїми вчителями, медиками, працівниками культури, поштовими працівниками. Всі вони є вихідці із села Розтоки. Тут є два фельдшерсько-акушерських пункти , школа, в якій працює 39 вчителів, бібліотека, завідуюча якої Маковійчук Антоніна Панасівна. Вона продовжує справу своєї покійної мами Ніни Маковійчук, яка довгі роки працювала в бібліотеці. Весь свій досвід, знання, любов до книги передала своїй дочці Антоніні. А ще в селі є відділення зв’язку,  будинок культури – директор Богдан Лідія Миколаївна. Ця енергійна жінка вміє змістовно працювати. Треба віддати належне їй і її дочці – хореографу Савчук Іванні, у складанні сценарію до цього свята.

Працюють в Розтоках і дві церкви, які є історичними  пам’ятками. Одна з них – Церква Святого Михаїла була побудована 1814р., а освячена в 1917 році. Друга – це Каплиця Козьми і Демяна, яку побудували у 1882р., а освятили – 1884 року. Крім церков, в селі є ще багато маленьких капличок.

Для всіх, вищезгаданих, працівників села у виконанні Василя Томюка звучала пісня «Стожари», а також  для них було ще й  музичне вітання від Ярослави Павлюк. Насамкінець концертної програми, до людей вийшла директор школи – Кобильовська Євдокія Олексіївна. Вона захоплено говорила про своїх талановитих учнів, і про проблеми школи, які ще треба вирішити. В її голосі був і біль за тих людей, які голодуючи, відстоюють державність української мови. Закликала всіх людей  до єднання заради вирішення проблем села та держави в цілому.

Від Косівської райдержадміністрації та районної ради зі словами подяки виступив Кічеряк Віталій Васильович, який усім висловив надію, що таких свят буде чимало. Особливо подякував сценаристу свята Савчук Іванні, ведучим  Дарійчук Уляні та Томюк Василю і музичному режисеру свята – Крильчуку Василю Івановичу. Бо завдяки їм свято стало щирим, довершеним і вдалим.

А свято продовжувалось. Справжньою сенсацією був розіграш лотереї, основним призом якої став «скутер». Крім цього, відбулись ще й футбольні змагання та змагання з гирьового спорту на кубок села. Переможців яких було нагороджено грамотами сектору у справах сімї, молоді та спорту Косівської райдержадміністрації  та цінними подарунками.

До самого ранку селом лунала музика. Люди ділились своїми враженнями. Бо, як сказав, під час свого виступу голова Велико  Роженської сільської ради: «Це село стане селом фестивалів, як в Космачі». Хочеться вірити, що так і буде.

Так ми гордимося своїм селом! Воно дало нам багато талановитих людей. Одним з них був,нажаль, уже покійний професор Чернівецького університету Ватаманюк Петро. А ще тут народились такі поети, як: Влад Марія, Татарин Галина, Слижук Михайло. Також в Розтоках жив і працював деякий час буковинський письменник Юрій Федькович.

Будемо сподіватись і вірити, що ще не на одне свято села зійдуться односельчани у вишитих сорочках і буде звучати дримба, буде звучати сопілка – бо це воістину сопілковий край.

Колись, в давнину, коли жила і творила Леся Українка, побувавши в Карпатах і вилізши на саму високу гору, подивившись вниз  вона захоплено вигукнула: «Яке прекрасне біле сяйво!»

…Це були ще одні Розтоки (М. Матіос).

Наталія Пушкар (з родини Ватаманюк с. Розтоки)
Фото Скопюка Руслана

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.