Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Єдина велика родина

Серпень 29, 2012 | Коментувати | Переглядів: 1 961

Хоч  на зарінку Рибниці облаштовані були альтанки для сільських фестин, та не по-літньому  холодний дощ розбивав усі плани. Здавалося, що фестини не відбудуться.

Та як у давні добрі часи, у Будинку культури, що в Старому Косові, заграли троїсті музики. І почали сходитися люди. Старі стіни Будинку культури, здавалося, пригадали ті часи, коли в них було людно й весело, й теплом зігрівали кожного, хто прийшов на сільські фестини.

З радістю вітав присутніх сільський голова Іван Михайлович Павлюк. Він запросив на сцену дорогих гостей – заступника голови обласної ради В.І.Гладія, заступника керівника апарату РДА М.Ю.Сусака, кандидата фізико-математичних наук, доцента  ЧДУ О.Д.Валя, першого ректора КІДПМ, заслуженого працівника освіти України, кавалера орденів «Дружби народів» та «Княгині Ольги» ІІІ ст. К.Р.Сусак, кандидата медичних наук, лікаря-травматолога ЦРЛ І.В.Яремина, завідувача відділу культури і туризму  Косівської РДА Д.Ф.Біланюка, методиста районного організаційно-методичного центру РБК І.М.Баранюк, голову правління  Першого медичного телеканалу  І.В.Сливку.

Заступник голови обласної ради В.І.Гладій привітав присутніх із сільськими фестинами і вручив І.М.Павлюку грамоту обласної ради за багаторічну  плідну працю.

Кожен із гостей у своєму виступі підібрав особливі слова для односельців у цей день. Особливо щирим був виступ  Олександра Даниловича Валя, який хоч  і далеко живе від отчого дому, та не пориває з ним тісного зв’язку.

Талановиті мистецькі родини  і династії живуть  у селі. Це і одна із гілок славного роду різьбярів Шкрібляків-Корпанюків. Петро Васильович Корпанюк із сином Тарасом і Ганна  Марківна Крижанівська, яка передала свій ткацький хист внучкам Руслані, Роксолані й Златі, і художник-керамік, член НСХ України Параска Василівна і майстри художніх виробів зі шкіри Василь та Андрій Цьоки. Виставки художніх виробів цих майстрів експонувалися у залі.

Щоб свято вдалося таким зворушливим і добрим, багато зусиль приклали віддана своїй справі людина, завбібліотекою с. Вербовця Галина Риптик  і режисер та ведучий цього дійства Федір Галай.
Справжнє відчуття  великої родини виникло, коли на сцену вийшов син знаної ткалі Анастасії Броніславівни Сливки Іван зі своєю дружиною  Марією. Ця співуча пара на сільські фестини приїхала з Києва. Без столичного гонору ці талановиті люди подарували своїм односельцям чудові українські пісні.

Їхню естафету підхопили Вікторія Зузяк, Оксана Цьок, Микола Рабинюк, Олег Свирид, Юлія Голинець, Уляна Семеген,  Наталія Копильчук, Роксолана Абашин, естрадний дует «Браво», вокальні ансамблі «Косівський гердан» і «Хвилі Черемоша», пісні місцевих авторів І.Павлюка та В.Вольського дарував присутнім квартет «Едельвейс», щирий сміх і добрий настрій  дарував театр мініатюр  з Черганівки у складі В.Палійчука та Г.Мицкан, бурхливі  оплески – виступ чудового співака з Верховини П.Марусяка. А справжнім гімном сільських фестин, на яких вшанували народних майстрів Вербовця і Старого Косова, стала пісня І.Павлюка та В.Вольського:

Радіють, тужать кольори,
Бо колір теж на це спроможний.
І доля шепче нам згори,
Що в нас є шанс, що майстер кожний
У тобі гідність роде мій,
Тобі так личить вишиванка,
З рук матері тепло у ній
Зігріє променем світанку, —

співав зал, а серце наповнювалось теплом і відчуттям єдиної великої родини.

Ярослав ТИМОФІЙЧУК.
Фото автора.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.