Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Залишив добру згадку

Серпень 21, 2012 | Коментувати | Переглядів: 1 288

Цей шляхетної зовнішності чоловік, якого бачимо на фото, тоді очолював правління колгоспу «17 вересня»». М.П.Никифорак обіймав посаду голови у цьому потужному господарстві з 1980 по 1992 роки. У жителів гірських сіл, що входили до колгоспу, залишилась добра згадка про цього керівника.

У ті роки у колгоспі утримували 8 тис. овець, тисячу голів великої рогатої худоби та 300 свиней. Водночас з добре розвинутою тваринницькою галуззю успішно працювала мережа підсобних промислів. А яким масштабом будівництво вели! На спорудження різних об’єктів щороку витрачали по 2,5 – 3 мільйони колгоспних грошей. За обсягом цих робіт з «17 вересня» могла хіба, що зрівнятися районна організація «Міжколгоспбуд».

Правління колгоспу, яке очолював Микола Никифорак, велику увагу приділяло реконструкції і будівництву господарських, виробничих і соціальних об’єктів на території сіл Тюдова, Малого Рожина, Великого Рожина, Розтоків. Так, у Великому Рожині побудували нову (на той час восьмирічну) школу, кошторисною вартістю 1 млн. 700 тис. карбованців, з класами-лабораторіями, плавальним басейном, спортивним залом. Поряд розмістили дві майстерні з повним комплектом верстатів з дерево і металообробки для навчання учнів. Поблизу школи спорудили й восьмиквартирний житловий будинок для вчителів.


Нові адміністративні двоповерхові будівлі, в яких розмістили сільські ради, звели у Тюдові і Розтоках. Добудували ряд приміщень у Тюдівській, Малорожинській, Розтоківській школах. У Тюдові навіть відкрили музичну школу, щоб талановиті діти не їздили на навчання у Кути і Вижницю. Цей перелік, звичайно, можна доповнити ще багатьма об’єктами соціального, виробничо-господарського призначення. Адже споруджували будівлі для побуткомбінатів, ФАПів, будинків культури, вводили в експлуатацію деревообробні, швейні й цехи з переробки вовни.

У ті часи керівників на відповідальні посади добирали за вагомими критеріями ділових і особистих якостей. З «бухти-барахти» нікого не призначали й не вибирали. І Микола Петрович якраз із тих, хто пройшов добру школу кадрового гарту. Своє дитинство провів у рідному Рибному. А після закінчення Чернівецького індустріального технікуму юнака завела доля аж у Донбас. На шахті «Червоний партизан» майже п’ять років відпрацював на підземних роботах. Згодом продовжив навчання у Чернівецькому університеті й отримав диплом економіста-організатора сільськогосподарського виробництва. У колгоспі ім. М.Черемшини, що був у Рибному, працював механіком. Одне слово — побував Микола Петрович і в робітничому середовищі, і був керівником середньої ланки, здобував досвід на комсомольській і партійній роботах.

Сьогодні М.П.Никифорак, на заслуженому відпочинку. Але у свої 65 без заняття він не сидить. Зараз на громадських засадах є головою райради профспілки працівників агропромислового комплексу. Микола Петрович входить у дорадчу службу, яка діє при ОДА, і свій досвід і знання віддає роботі з соціально-економічного розвитку сіл області й нашого району.

Ігор СУСАК.
Фото автора.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.