Світлий художник Анатолій Калитко

6 Серпня, 2012 | Коментувати | Переглядів: 5 001

В світі, який митець зображує на своїх полотнах, хочеться жити і радіти кожному дню.

Творчість, чиста творчість (не плутати з одноденками на злобу дня чи на догоду смакам масового споживача) – це завжди ексгібіціонізм, спроба вивернути перед людством свою душу, пропустити довколишній світ крізь призму власних поглядів на життя. Справжній митець (письменник, режисер чи художник) у кожному творі завжди розповідає про себе. Тямущий психолог-практик, проаналізувавши надбання талановитої особистості, визначить особливості її характеру, зможе розповісти, в яких умовах ріс і виховувався «піддослідний», і навіть назве поіменно усіх «тарганів», які вовтузяться у нього в голові. Для прикладу, аристократ за походженням і вихованням, один з ініціаторів і організаторів убивства скандально відомого Григорія Распутіна князь Фелікс Юсупов сам називав своє життя порочним, а в мемуарах згадував, як на схилі літ захопився малярством. Відтак був дуже здивований, коли з-під пензля почали з’являтись жахливі монстри, тож вирішив назавжди розпрощатись із палітрою.

А от іменитого косівського художника Анатолія Калитка усі, хто бачив його картини, в один голос, називають світлим художником. Напевно, такі портрети, пейзажі і натюрморти може писати людина, яка має по-дитячому чисту душу.

Коли я прийшла на персональну і ювілейну (з нагоди 70-річчя) виставку митця, яку було відкрито у виставковому залі Косівської регіональної організації Національної Спілки художників України, здалось, що потрапила у дивовижний райський сад. Запаморочливо пахли спокусниці півонії. Життєдайною свіжістю дихала чиста ріка. Зі дзвіниць церков линув святочний передзвін. А біля зимових пейзажів варто було ступити крок, щоб почути скрип снігу під ногами. Написані художником портрети не застигли для вічності, а продовжували жити, про щось думали і мріяли.

Анатолій Калитко належить до митців, які сьогодні перебувають не в надто великому фаворі у гурманів від мистецтва, бо обрав реалістичну манеру живопису. Перед його картинами не треба впадати в ступор і шукати мистецтвознавця-перекладача, аби той розтлумачив, що саме художник намагався зобразити, який такий важливий і таємничий меседж посилає людству. Прикро, але факт: сучасні піар-технології здатні видати за шедевр і продати за фантастичну суму «каляку-маляку», розписану хвостом слона, вмоченим у фарбу. З цього приводу дещо різко висловився легендарний Анатолій Кашпіровський, мовляв, незрозумілу нікому абракадабру малювати легше, ніж крапельку роси. Твердження, хоча й неоднозначне і спірне, але гарне і слушне.

Виставка творів Анатолія Калитка переконувала — реалістичний живопис вічний, як вічні саме життя і світ, що нас оточує. Ну хіба можуть не чарувати ніжний схід вранішнього сонця, зворушлива тендітність польових квітів, таємничість смарагдового пралісу? Ця краса — довкола нас, вона зазирає у вікна наших квартир і автомобілів, а ми ковзаємо по ній байдужим поглядом і поспішаємо у коловорот повсякдення. Справжній митець — наче лежачий поліцейський, здатен добряче струсонути людство, змусити його пригальмувати і подивитись навкруги, щоб по-новому побачити світ, який його оточує.

Анатолієві Калитку це вдається. Цей скромний і сором’язливий, напрочуд працелюбний живописець володіє дивовижним даром творити красу, допомагає людям згадати, що в нашому житті є не тільки калюжі під ногами, а й зоряне небо над головою.

Коли я оглядала ювілейну виставку Анатолія Калитка, спало на думку, що Косівщина схожа на унікальну мистецьку систему на зразок Сонячної. Вона притягує до себе талановитих людей звідусіль, і кожен з них утворює неповторну орбіту. Наш район часто критикують за брак зовнішніх інвестицій. Можливо, представникам місцевої влади варто не втягувати голову в плечі, коли чують такі докори, а встати і гордо сказати: «Зате ми побили всі рекорди за більш вартісними інвестиціями — мистецькими».

І справді, ну в якому ще районі можна зустріти таку велику кількість по-справжньому обдарованих людей? І не всі вони народились і виросли тут. Багатьох виплекала інша земля. Але одного разу потрапивши на Гуцульщину, вони закохались у неї з першого погляду, назавжди поєднали з цим краєм свою долю і творчістю прославляють Косівщину, Прикарпаття та Україну на весь світ. Син прадавньої подільської землі Анатолій Калитко – теж представник цієї чисельної когорти обдарованих Богом особистостей, які інвестують у Косівщину свій талант.

— Районна влада має берегти і підтримувати митців, — просила присутніх на виставці голову районної ради Андрія Клуба, заступника голови РДА Володимира Совіздранюка і мера Косова Миколу Фокшея колишній ректор Косівського мистецького інституту Катерина Сусак. – Бо таких живописців, як Анатолій Калитко, не кожен район не те що має, — не в кожному районі такого художника бачили.

Аліса МУДРИЦЬКА.
Фото автора.