Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Митець і борець

Травень 19, 2012 | Один коментар | Переглядів: 1 940

Минає 60 років від дня загибелі Ніла Хасевича – видатного художника-графіка, члена УГВР з 1949 р., ілюстратора багатьох видань ОУН і УПА, який діяв у підпіллі під псевдонімами «Бей», «Зот», «Рибак».

Ніл Хасевич – син волинської землі, родився у 1905 році в с. Дюксині. Будучи молодим хлопцем, став калікою (втратив ліву ногу), коли на залізничному переїзді в Рівному потрапив під потяг. Там загинула його мама. У жовтні 1926 р. був прийнятий  на студії до  Школи красного мистецтва у Варшаві. Будучи здібним студентом, вже в першому семестрі  одержав у нагороду 35 злотих. У 1930 і 1931 рр. одержав кілька нагород за рисунок і малярство.

Під час студій Н.Хасевич був одним із основоположників і активних членів українського мистецького гуртка «Спокій», у якому певний  час був секретарем. Зі студентських років  цікавився екслібрисами, брав участь у виставках у Галичині та Волині, а також у міжнародних виставках. У 1939 р. надруковано альбом його екслібрисів.

У 30-х роках  Н.Хасевич повернувся на Волинь, де до війни працював як графік для газет «Волинь» у Рівному і «Шлях» у Луцьку, виконував ілюстрації та обкладинки для журналів і книжок, заробляючи в такий спосіб на прожиття. У 1942-1943 рр., під час німецької окупації,  працював мировим суддею в м. Деражному.

Підпільну мистецьку творчість Н.Хасевича розпочав у 1943 році, коли вступив у ряди УПА. Працюючи  в мовах постійної небезпеки  — у бункерах, землянках і криївках, без належних засобів  і в неймовірно несприятливих умовах, з примітивною  підпільною друкарською технікою створив понад 150 графічних композицій і понад 90 графічних творів. Н.Хасевич також вишколив ряд учнів-послідовників, таких як: «Артем», «Мирон», «Свирид».

«У своєму житті я втратив уже все, але як довго залишиться  бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу, я не можу битися зброєю, але я б’юся різцем і долотом. Я, каліка,  б’юся в той час, коли  багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються», — так писав Н.Хасевич у листі, переданому на Захід разом  із його графікою, влітку 1950 р., перед трагічною  загибеллю 4 березня 1952 р.

Немає сумніву, що Ніл Хасевич  був непересічною індивідуальністю і винятковим митцем. Уже на початках професійного життя він здобув   міжнародне визнання за свої дереворити. Рішення вступити  до УПА визначило його національну позицію і покликало працювати як митця, але рівночасно обмежило  його творчість до потреб підпілля і остаточно прирекло на смерть. За наказом з Москви 1951 р. МГБ створило оперативну групу, яка мала знайти Н.Хасевича. Він загинув, коли  МГБісти оточили бункер і вкинули туди гранату.

Твори  Н.Хасевича і його учнів повстанці розповсюджували по всій Західній Україні, часто великими тиражами, що нараховували тисячі примірників. Підпільні групи використовували їх також на території Житомирської, Вінницької та Хмельницької областей радянської України.

До 60-річчя загибелі Н.Хасевича автори О.Іщук, І.Марчук, Д.Даревич видали книгу «Життя і творчість Ніла Хасевича». А дипломник відділу металу Косівського інституту ПДМ Тарас Ропар  під керівництвом викладача  Олега Гаркуса присвятив свою роботу пам’яті славного художника та  70-ій річниці створення УПА.

Підготувала Віра РАК,
науковий працівник Косівського філіалу обласного музею визвольної боротьби ім. С.Бандери.

0

Коментарі

Один коментар

  1. Василь Гуменюк
    Травень 19, 2012 о 19:32

    Дякую авторці за підготовку матеріалу, а редакції за його публікацію. Неймовірно, але окремі дереворити Н.Хасевича на повстанську тематику (оригінали!) зустрічаються на Гуцульщині – я сам бачив два примірники.

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.